ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 червня 2014 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Кривенка В.В., суддів:Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., -
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_10 до Державної митної служби України (далі - Держмитслужба), Чопської митниці Держмитслужби (правонаступник - Чопська митниця Міністерства доходів і зборів України; далі - Митниця) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
в с т а н о в и л а:
У червні 2012 року ОСОБА_10 звернувся до суду з позовом, у якому просив:
- визнати протиправними та скасувати наказ Держмитслужби від 18 травня 2012 року № 1033-к «Про припинення перебування на державній службі» в частині припинення перебування на державній службі в митних органах України та наказ Митниці від 18 травня 2012 року № 897-к «По особовому складу» про проведення з заявником розрахунку, прийнятий на підставі наказу Держмитслужби від 18 травня 2012 року № 1033-к;
- поновити його на посаді головного інспектора сектору митного оформлення № 1 митного поста «Лужанка» Митниці;
- стягнути з Митниці на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу;
- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Суди встановили, що з 19 липня 1990 року ОСОБА_10 проходив державну службу в митних органах України. 11 квітня 1994 року прийняв Присягу державного службовця. У 2012 році працював на посаді головного інспектора сектору митного оформлення № 1 митного поста «Лужанка» Митниці і тимчасово виконував обов'язки начальника цього сектору, які полягали у забезпеченні контролю за роботою сектору щодо здійснення митних процедур стосовно товарів і транспортних засобів.
Підставою для видання наказу Держмитслужби від 18 травня 2012 року № 1033-к, яким припинено перебування ОСОБА_10 на державній службі в митних органах, стали результати службового розслідування обставин митного оформлення та пропуску на територію України 11 травня 2012 року легкового автомобіля марки «Ауді 100», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням громадянки України ОСОБА_11, який переміщувався по смузі руху «зелений коридор», але його було повернуто в зону митного контролю на майданчик поглибленого огляду на ділянці «виїзд» у пункті пропуску митного поста «Лужанка» Митниці для проведення переогляду. В результаті здійснення поглибленого огляду салону транспортного засобу та багажного відсіку виявлено миючі засоби та фарби для волосся іноземного виробництва.
Закарпатський окружний адміністративний суд постановою від 19 липня 2012 року позов задовольнив: визнав протиправними та скасував зазначені накази Держмитслужби та Митниці від 18 травня 2012 року, поновив ОСОБА_10 на посаді головного інспектора сектору митного оформлення № 1 митного поста «Лужанка» Митниці та постановив стягнути з Митниці на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18 травня по 19 липня 2012 року.
Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 15 листопада 2012 року постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 липня 2012 року скасував, у задоволенні позовних вимог відмовив.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 28 листопада 2013 року касаційну скаргу ОСОБА_10 задовольнив: постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2012 року скасував, а постанову місцевого суду залишив у силі.
У заяві про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 28 листопада 2013 року та доповненні до неї Митниця просить переглянути рішення суду касаційної інстанції з підстави неоднакового застосування ним одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах, а саме пункту 6 частини першої статті 30 Закону від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» (далі - Закон № 3723-ХІІ): ухвалу суду касаційної інстанції скасувати, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
На обгрунтування заяви додано копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 13 березня та 3 вересня 2013 року [справи №№ К/9991/55364/12 (К/9991/56733/12) та К/9991/67436/12 відповідно)], які, на думку Митниці, підтверджують неоднакове правозастосування.
Перевіривши наведені у заяві Митниці доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) судові рішення в адміністративних справах можуть бути переглянуті Верховним Судом України з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Ухвалюючи рішення від 6 березня 2014 року про допуск цієї справи до провадження, Вищий адміністративний суд України виходив із того, що в доданому до заяви рішенні суду касаційної інстанції від 3 вересня 2013 року (справа № К/9991/67436/12) по-іншому, ніж у справі, що розглядається, застосовано положення пункту 6 частини першої статті 30 Закону № 3723-ХІІ.
Проте ухвалу Вищого адміністративного суду України від 3 вересня 2013 року, на яку в своїй заяві посилається Митниця для підтвердження підстави, установленої пунктом 1 частини першої статті 237 КАС, Верховний Суд України постановою від 21 січня 2014 року (№ 21-479а13) скасував і направив справу, в якій вона була ухвалена, на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Щодо ухвали Вищого адміністративного суду України від 13 березня 2013 року [справа № К/9991/55364/12 (К/9991/56733/12)], то в ухвалі цього суду про допуск справи, що розглядається, до провадження Верховного Суду України від 6 березня 2014 року вказано, що вона не може бути підставою для перегляду судового рішення, оскільки суд касаційної інстанції рішення судів попередніх інстанцій скасував, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції, тобто рішення по суті спору у цій справі не приймав.
Таким чином, оскільки обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, у задоволенні заяви Митниці слід відмовити.
Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України
постановила:
У задоволенні заяви Чопської митниці Міністерства доходів і зборів України відмовити.
Сервіси для юристів