Постанова ВСУ від 17.03.2015 року у справі №21-38а15

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом приватного підприємства «Агропроменерго» (далі - Підприємство) до Великоолександрівської селищної ради Херсонської області (далі - Селищна рада) про визнання нечинним та скасування рішення в частині,

в с т а н о в и л а:

Підприємство звернулося до суду з позовом про скасування пунктів 6, 7 рішення Селищної ради від 9 лютого 2010 року № 1229 «Про скасування рішень виконавчого комітету Великоолександрівської селищної ради та правоустановчих документів на будівлю банно-прального комбінату, розташованого за адресою: смт Велика Олександрівка, вул. Леніна, 94» (далі - рішення № 1229), вказуючи на те, що Підприємство є власником будівлі банно-прального комбінату, загальною площею 1434 кв. м, який розташований за адресою: смт Велика Олександрівка, вул. Леніна, 94, що підтверджується свідоцтвом про право власності серії САА № 795978, виданим на підставі рішення виконавчого комітету Селищної ради від 25 січня 2006 року № 345.

На обґрунтування позову, зокрема, зазначило, що органи місцевого самоврядування не могли скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Суди встановили, що 16 жовтня 2003 року Селищна рада прийняла рішення № 158 «Про приватизацію приміщень банно-прального комбінату», на підставі якого між Селищною радою та Підприємством укладено договір купівлі-продажу будівлі банно-прального комбінату від 16 жовтня 2003 року.

У подальшому виконавчий комітет Селищної ради прийняв рішення:

- від 28 липня 2004 року № 207 «Про надання дозволу на переведення частини адмінбудівлі у житлове приміщення по вул. Леніна, 94»;

- від 29 вересня 2004 року № 259 «Про видачу правоустановчих документів на житлові приміщення по вул. Леніна, 94»;

- від 23 березня 2005 року № 80 «Про видачу правоустановчих документів на будівлю банно-прального комбінату по вул. Леніна, 94»;

- від 25 січня 2006 року № 345 «Про правоустановчі документи на нежитлову будівлю банно-прального комбінату по вул. Леніна, 94».

Великоолександрівський районний суд Херсонської області постановою від 27 вересня 2007 року, залишеною в силі ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2009 року, визнав незаконним та скасував рішення Селищної ради від 16 жовтня 2003 року № 158 «Про приватизацію приміщень банно-прального комбінату».

Господарський суд Херсонської області рішенням від 27 травня 2009 року, яке постановами Запорізького апеляційного господарського суду від 28 серпня 2009 року та Вищого господарського суду України від 28 січня 2010 року залишено в силі, визнав недійсним договір купівлі-продажу приміщення банно-прального комбінату з котельнею, укладеного 16 жовтня 2003 року між Селищною радою та Підприємством.

На виконання рішення господарського суду Херсонської області від 27 травня 2009 року, постанов Запорізького апеляційного господарського суду від 28 серпня 2009 року та Вищого господарського суду України від 28 січня 2010 року Селищна рада 9 лютого 2010 року прийняла рішення № 1229, яким: скасовані рішення виконавчого комітету Селищної ради від 28 липня 2004 року № 207, 29 вересня 2004 року № 259, 23 березня 2005 року № 80, 25 січня 2006 року № 345; визнано такими, що втратили чинність:

- свідоцтво про право власності на житлові приміщення банно-прального комбінату, видане на підставі рішення виконавчого комітету Селищної ради від 29 вересня 2004 року № 259;

- свідоцтво про право власності на будівлю банно-прального комбінату, видане на підставі рішення виконавчого комітету Селищної ради від 23 березня 2005 року № 80;

- свідоцтво про право власності на будівлю банно-прального комбінату, видане на підставі рішення виконавчого комітету Селищної ради від 25 січня 2006 року № 345.

Вважаючи рішення № 1229 незаконним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Великоолександрівський районний суд Херсонської області постановою від 16 червня 2011 року, залишеною без змін ухвалами Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2012 року та Вищого адміністративного суду України від 20 серпня 2014 року, у задоволенні позову відмовив.

Суд касаційної інстанції, погодившись із висновками судів попередніх інстанцій, дійшов висновку, що згідно з положеннями пункту 15 статті 26, статті 59 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 280/97-ВР) Селищній раді надано право на скасування рішень виконавчих комітетів.

Не погоджуючись з ухвалою суду касаційної інстанції, Підприємство звернулось із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування касаційним судом положень Закону № 280/97-ВР та Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7рп/2009 (у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування)) (далі - Рішення № 7рп/2009).

На обґрунтування заяви додало копію постанови Вищого адміністративного суду України від 21 травня 2014 року, яка, на думку заявника, підтверджує неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Цією постановою Вищий адміністративний суд України визнав протиправними та скасував пункти 1, 2, 3 рішення № 1229, аргументуючи це тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що на підставі скасованих відповідачем рішень вже виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав, та зазначені рішення є виконаними, у тому числі шляхом отримання позивачем свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

За вказаних обставин, а також зважаючи на те, що позивач як власник майна та суб'єкт правовідносин заперечував проти їх зміни або ж припинення, колегія суддів вказує на помилковість позиції судів попередніх інстанцій щодо правомірності оскаржуваного рішення, оскільки воно прийняте за відсутності у відповідача у спірних правовідносинах необхідного обсягу повноважень на скасування власних ненормативних правових актів.

Аналіз наведених рішень суду касаційної інстанції дає підстави вважати, що він неоднаково застосував пункт 15 частини першої статті 26 та статтю 59 Закону № 280/97-ВР.