Постанова ВСУ від 17.02.2016 року у справі №6-762цс15

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2016 року м. Київ

Судова палата у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Гуменюка В.І., суддів Лященко Н.П.,Охрімчук Л.І.,Сімоненко В.М., Сеніна Ю.Л.,Яреми А.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_7 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_8 про відшкодування збитків за заявою фізичної особи - підприємця ОСОБА_8 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 лютого 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2013 року ОСОБА_7 звернулася до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 30 листопада 2010 року між нею (замовник) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_9 (далі - ФОП ОСОБА_8.) (підрядник) укладено договір підряду, за умовами якого останній зобов'язався у строк до 31 грудня 2010 року виконати згідно з кошторисно-проектною документацією ремонтно-будівельні роботи нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Відповідно до кошторису вартість будівельних робіт складає 10 тис. 871 грн, заробітна плата - 2 тис. 283 грн.

ОСОБА_7, посилаючись на те, що за виконання ремонтно-будівельних робіт вона сплатила відповідачу 6 тис. 54 грн, однак у квітні

2011 року виявила істотні недоліки будівельних робіт, які підрядник відмовився усунути, просила стягнути з останнього на свою користь збитки, які згідно з висновком експерта складають 11 тис. 918 грн, та присудити понесені судові витрати.

Слов'янський міськрайонний суд Донецької області рішенням від

28 серпня 2014 року в задоволенні позову ОСОБА_7 відмовив, вирішив питання розподілу судових витрат.

Апеляційний суд Запорізької області рішенням від 5 листопада

2014 року рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від

28 серпня 2014 року скасував та ухвалив нове, яким позов задовольнив частково: стягнув з ФОП ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 13 тис.

247 грн на відшкодування збитків та 5 тис. 258 грн 80 коп. у рахунок оплати судових витрат.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від

12 лютого 2015 року касаційну скаргу ФОП ОСОБА_8 відхилено, рішення апеляційного суду Запорізької області від 5 листопада 2014 року залишено без змін.

19 травня 2015 року до Верховного Суду України звернувся

ФОП ОСОБА_8 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 лютого 2015 року, посилаючись на неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме пунктів 3, 18 і 22 частини першої статті 1, статей 8 та 10 Закону України «Про захист прав споживачів», що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

У зв'язку із цим ФОП ОСОБА_8 просить скасувати зазначену ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 лютого

2015 року і передати справу до Вищого господарського суду України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

За змістом пункту 1 частини першої статті 3605 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою перегляду справи, не підтвердилися, або норми права у рішенні, про перегляд якого подана заява, були застосовані правильно.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що 30 листопада

2010 року між фізичною особою ОСОБА_7 (замовник) та ФОП

ОСОБА_9 (підрядник) укладено договір підряду, за умовами якого останній зобов'язався у строк до 31 грудня 2010 року виконати ремонтно-будівельні роботи нежитлового приміщення розташованого за адресою: