П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 лютого 2016 року м. Київ
Судові палати у цивільних та господарських справах
Верховного Суду України в складі:
головуючогоЛященко Н.П.,суддів:Барбари В.П., Берднік І.С., Гуменюка В.І., Ємця А.А.,Колесника П.І., Охрімчук Л.І., Потильчака О.І., Романюка Я.М.,Сеніна Ю.Л., Сімоненко В.М., Яреми А.Г.,Жайворонок Т.Є.,розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», ОСОБА_2 про визнання поруки припиненою за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 вересня 2015 року,
в с т а н о в и л и:
У жовтні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк»), ОСОБА_2 про визнання поруки припиненою.
Позивачка зазначала, що 31 травня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (далі - Банк), правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_2 було укладено договір кредиту, за умовами якого Банк надав позичальнику кредит у розмірі 31 200 доларів США з кінцевим терміном повернення 10 травня 2014 року та сплатою 12,25 % річних.
З метою забезпечення належного виконання позичальником своїх зобов'язань за вказаним кредитним договором між Банком та ОСОБА_1 того ж дня було укладено договір поруки.
Згідно з пунктом 4.5 договору кредиту в разі невиконання або неналежного виконання позичальником більш ніж 90 календарних днів своїх обов'язків щодо своєчасної сплати кредиту та процентів строк користування кредитом вважається таким, що сплив. Позичальник зобов'язаний протягом 1 робочого дня повернути кредит у повному обсязі, сплатити відсотки та штрафи.
ОСОБА_2 з 10 грудня 2008 року припинив сплачувати чергові платежі та порушив графік їх погашення, <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843629/ed_2015_02_12/pravo1/T030435.html?pravo=1> передбачений договором кредиту, а тому позивачка вважала, що строк користування кредитом сплив через 90 днів від цієї дати, тобто 10 березня 2009 року.
У зв'язку із зміною банком строку виконання основного зобов'язання шестимісячний строк, установлений частиною четвертою статті 559 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), закінчився 10 вересня 2009 року, а ПАТ «Укрсоцбанк» звернулося до третейського суду з вимогами до ОСОБА_1. як поручителя лише 27 жовтня 2009 року, тобто поза межами строку.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 18 березня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 4 червня 2015 року, в задоволенні позову ОСОБА_1. відмовлено. <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843629/ed_2015_07_16/pravo1/T030435.html?pravo=1>Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 вересня 2015 року відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1. на підставі пункту 5 частини 4 статті 328 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд судових рішень ОСОБА_1 порушує питання про скасування ухвалених у справі рішень судів з передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 355 ЦПК України підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах та невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме частини першої статті 251, частини першої статті 252, частини четвертої статті 559 та статті 1050 ЦК України.
На підтвердження зазначених підстав подання заяви про перегляд судових рішень ОСОБА_1 посилається на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 грудня 2014 року, 17 червня та 16 вересня 2015 року, постанову Вищого господарського суду України від 10 грудня 2014 року та постанови Верховного Суду України від 17 вересня 2014 року, 1 липня та 9 вересня 2015 року.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в заяві доводи, судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України вважають, що заява про перегляд оскаржуваних судових рішень підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.
За положеннями пунктів 1, 4 частини першої статті 355 ЦПК України підставами для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є: неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.
За змістом статті 3604 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд справи і скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстав, передбачених пунктами 1 та 4 частини першої статті 355 цього Кодексу, якщо встановить, що судове рішення є незаконним.
У справі, яка переглядається, суди встановили, що 31 травня 2007 року між Банком та ОСОБА_2 було укладено договір кредиту, за умовами якого Банк надав позичальнику кредит у розмірі 31 200 доларів США з кінцевим терміном повернення 10 травня 2014 року та сплатою 12,25 % річних. Пунктом 1.1 кредитного договору сторони встановили графік та порядок погашення суми основної заборгованості шляхом виплати щомісячних платежів протягом всього часу дії договору в розмірі 371,43 доларів США щомісячно з кінцевим терміном погашення 10 травня 2014 року та правом дострокового погашення у випадках, передбачених договором.
Відповідно до підпунктів 3.3.8 та 4.5 цього договору позичальник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі погашати кредит з нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями в порядку, визначеному підпунктом 1.1 договору. У разі невиконання або неналежного виконання позичальником більш ніж 90 календарних днів своїх обов'язків щодо своєчасної сплати кредиту та процентів строк користування кредитом вважається таким, що сплив. Позичальник зобов'язаний протягом 1 робочого дня повернути кредит в повному обсязі, сплатити відсотки та штрафи.
Останній платіж за кредитним договором ОСОБА_2 вніс 10 листопада 2008 року.
З метою забезпечення належного виконання позичальником своїх зобов'язань за вказаним кредитним договором між Банком та ОСОБА_1 того ж дня було укладено договір поруки, відповідно до підпункту 6.2 якого він діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.
Відмовляючи ОСОБА_1. у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодилися й суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив з того, що Банк не пропустив шестимісячний строк пред'явлення вимог до поручителя, оскільки 5 серпня 2008 року направив повідомлення-претензію протягом 30 днів сплатити заборгованість за кредитом, яке поручитель отримала 15 вересня 2009 року.
Разом з тим в інших справах, які виникли з подібних правовідносин, рішення в яких позивачка надала на підтвердження доводів своєї заяви, міститься висновок про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. При цьому якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.
Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених норм матеріального права, судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України виходять з такого.
Відповідно до вимог частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Сервіси для юристів