ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 лютого 2016 року м. Київ
Судова палата у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Сімоненко В.М., суддів:Гуменюка В.І.,Романюка Я.М., Лященко Н.П.,Сеніна Ю.Л., Охрімчук Л.І.,Яреми А.Г.,
розглянувши справу за позовом публічного акціонерного товариства "Реал Банк" до ОСОБА_8 про застосування наслідків нікчемності правочину за заявою публічного акціонерного товариства "Реал Банк" про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 грудня 2014 року,
встановила:
У червні 2014 року публічне акціонерне товариство "Реал Банк" (далі - ПАТ "Реал Банк") звернулося до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 3 березня 2014 року між сторонами укладено договір банківського вкладу фізичних осіб "Реальний прибуток" з можливістю поповнення та виплатою процентів щомісяця.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 10 про запровадження тимчасової адміністрації ПАТ "Реал Банк" та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб(далі - Фонд, уповноважена особа Фонду) на тимчасову адміністрацію було прийняте 28 лютого 2014 року, а зазначений вище договір укладено 3 березня 2014 року, тобто після призначення уповноваженої особи Фонду та призупинення усіх повноважень органів управління ПАТ "Реал Банк".
Ураховуючи викладене, ПАТ "Реал Банк", уточнивши позовні вимоги просило суд визнати договір банківського вкладу фізичних осіб "Реальний прибуток" укладений між ПАТ "Реал Банк" та ОСОБА_8 недійсним та застосувати до сторін наслідки недійсності правочину, а саме двосторонню реституцію.
Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 2 жовтня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 6 листопада 2014 року, в задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 грудня 2014 року касаційну скаргу ПАТ "Реал Банк" відхилено, рішення судів попередніх судових інстанцій залишено без змін.
У поданій до Верховного Суду України заяві ПАТ "Реал Банк" просить скасувати ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 грудня 2014 року та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми матеріального права, а саме частини третьої статті 36 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-IV "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон).
На обґрунтування підстави подання заяви ПАТ "Реал Банк" надає ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 червня 2015 року, в якій, на думку заявника, зазначену норму права застосована по-іншому.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява підлягає частковому задоволенню.
За положеннями пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах
Суд установив, що 28 лютого 2014 року постановою Правління Національного банку України № 109 ПАТ "Реал Банк" віднесено до категорії неплатоспроможних, на підставі якої рішенням виконавчої дирекції Фонду від 28 лютого 2014 року № 10 про виведення з ринку та здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Реал Банк" розпочато процедуру виведення ПАТ "Реал Банк" з ринку та запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на три місяці з 3 березня по 2 червня 2014 року, Кадирова В.В. призначено уповноваженою особою Фонду на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Реал Банк".
3 березня 2014 року між Лисичанською філією ПАТ "Реал Банк" в особі директора Лисичанської філії Перерви О.М. та ОСОБА_8 укладено договір банківського вкладу фізичних осіб "Реальний прибуток" з можливістю поповнення та виплатою процентів щомісяця.
Згідно з пунктом 2.1 цього договору ПАТ "Реал Банк" прийняло від вкладника грошові кошти в сумі 190 тис. 483 грн 14 коп. на строк з 3 березня до 3 квітня 2014 року та зобов'язалось повернути суму вкладу й виплатити проценти за користування на умовах, передбачених договором.
У подальшому 21 травня 2014 року Правлінням Національного банку України прийнято постанову № 295 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Реал Банк".
Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 16 грудня 2014 року № 146 з 17 грудня 2014 року призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "Реал Банк" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Федорченка А.В.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що договір між сторонами був укладений та виконаний, підстави для визнання договору банківського вкладу нікчемним відсутні.
Відхиляючи касаційну скаргу ПАТ "Реал Банк" та залишаючи в силі рішення судів попередніх судових інстанцій, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, зокрема, зазначив, що рішення про відкликання ліцензії позивача та початок процедури його ліквідації прийняте Національним банком України лише 21 травня 2014 року, тобто після укладення спірного договору.
Разом з тим у наданій для порівняння ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 червня 2015 року суд касаційної інстанції виходив з того, що рішення Фонду № 10 про
запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ "Реал Банк" та призначення уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію було прийнято 28 лютого 2014 року, а спірний договір укладено 1 березня 2014 року, тобто вже після призначення уповноваженої особи Фонду та призупинення всіх повноважень органів управління позивача, а тому відповідно до частини третьої статті 36 Закону договір є нікчемним.
Викладене свідчить про те, що існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції частини третьої статті 36 Закону.
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначеної норми матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.
Підставою визнання недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) (частина перша статті 215 цього Кодексу).
Сервіси для юристів