П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 грудня 2015 року м. Київ
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Ємця А.А., суддів: Барбари В.П., Берднік І.С., Жайворонок Т.Є., Колесника П.І., Потильчака О.І. та Шицького І.Б.,
за участю представників: Національного банку України - Артюх А.Л.,
Дучевої Д.Д., товариства з обмеженою відповідальністю «Інтертранс» - Стельмащука А.В., Максимова М.В., Колоса Ю.В., Міністерства юстиції України - Шевченка Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Національного банку України про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 6 жовтня 2015 р. у справі № 910/28219/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інтертранс» до Національного банку України, Державної виконавчої служби України в особі відділу примусового виконання рішень, третя особа - публічне акціонерне товариство «Земельний банк», про визнання недійсним акта уцінки майна, визнання іпотеки припиненою та вилучення із державного реєстру іпотек запису про іпотеку нерухомого майна, -
в с т а н о в и л а:
До Верховного Суду України звернувся Національний банк України (далі - НБУ) із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 6 жовтня 2015 р. у справі № 910/28219/14 із підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК), внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.
В обґрунтування неоднаковості застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права заявником надано копії постанов Вищого господарського суду України від 29 вересня 2014 р. у справі № 922/4189/13, від 23 жовтня 2012 р. у справі № 17/338/09, а також копію постанови Верховного Суду України від 23 квітня 2014 р. у справі № 6-26цс14, в яких, на думку заявника, суди касаційних інстанцій, застосувавши до спірних правовідносин ті самі норми матеріального права, дійшли протилежного висновку -правовідносини щодо примусової реалізації заставленого майна мають регулюватися нормативними актами у тій редакції, яка була чинною на час вчинення певної процесуальної дії, зокрема проведення прилюдних торгів, а не в тій, яка була чинною до внесення цих змін і передбачала, що іпотеку може бути припинено за рішенням суду за результатами других прилюдних торгів, якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою статті 49 Закону України «Про іпотеку».
Ухвалою Верховного Суду України від 27 листопада 2015 р. справу
№ 910/28219/14 допущено до провадження Верховного Суду України та відкрито провадження за заявою НБУ про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 6 жовтня 2015 р. у цій справі.
У заяві НБУ просить скасувати постанову Вищого господарського суду України від 6 жовтня 2015 р. у справі № 910/28219/14 та залишити в силі рішення господарського суду міста Києва від 24 лютого 2015 р. і постанову Київського апеляційного господарського суду від 7 липня 2015 р.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наведені заявником доводи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами, товариство з обмеженою відповідальністю «Інтертранс» (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до НБУ, Державної виконавчої служби України в особі відділу примусового виконання рішень, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - публічне акціонерне товариство «Земельний банк» (далі - третя особа), про:
- визнання недійсним акта уцінки майна від 18 листопада 2014 р. ВП
№ 27795572, складеного державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Юхименко О.С. під час примусового виконання наказу господарського суду Харківської області від 17 березня 2011 р. № 66/291-10, виданого на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 2 грудня 2010 р. у справі № 66/291-10;
- визнання такою, що припинилася через десять днів після проведення других прилюдних торгів, а саме з 28 жовтня 2014 р., іпотеки нерухомого майна - нежитлових будівель: літ. А-2 площею 283,7 кв. м, літ. Б-1 площею 347,3 кв. м, літ. Г-1 площею 199,5 кв. м, літ. Д-2 площею 1 229,2 кв. м, літ. Е-3 площею 797,3 кв. м, літ. Е-1 площею 26,3 кв. м, літ. Ж-1 площею 620,7 кв. м, літ. З-1 площею 912,4 кв. м, літ. И-2 площею 320,1 кв. м, літ. Й-1 площею
43,8 кв. м, літ. К-1 площею 329,2 кв. м, літ. Л-1 площею 80,8 кв. м, літ. М-2 площею 149,1 кв. м, літ. Н-3 площею 385,2 кв. м, літ. О-2 площею 1 553,9 кв. м, літ. П-1 площею 672,5 кв. м, літ. Р-1 площею 1 038,5 кв. м, літ. Т-1 площею 146,7 кв. м, літ. У-1 площею 12,6 кв. м (далі - нежитлові будівлі), розташованих за адресою: м. Харків, вул. Кашуби, 10, загальною площею 9 148,8 кв. м, що виникла на підставі договору іпотеки від 6 липня 2009 р. № 5/6 (далі - договір № 5/6), укладеного між НБУ, Харківським акціонерним комерційним Земельним банком, правонаступником якого є третя особа, і позивачем;
- вилучення із державного реєстру іпотек запису № 8862434 про іпотеку нерухомого майна - нежитлових будівель, що виникла на підставі договору
№ 5/6.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає, що станом на час проведення другої оспорюваної уцінки предмета іпотеки та передачі його на треті прилюдні торги Закон України «Про іпотеку» <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2014_10_30/pravo1/T030898.html?pravo=1> не передбачав проведення другої уцінки майна і третіх прилюдних торгів, внаслідок чого другий акт уцінки майна, на думку позивача, суперечить вимогам законодавства України та підлягає визнанню недійсним.
Позивач наголосив, що оскільки НБУ як іпотекодержатель протягом десяти днів після проведення перших і других прилюдних торгів не скористався своїм правом придбати предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог у рахунок ціни майна, то іпотека за договором № 5/6 є такою, що припинилася через десять днів після проведення других прилюдних торгів, а саме з 28 жовтня 2014 р.
Крім того, позивач послався на те, що оскільки іпотека підлягає визнанню такою, що припинилася, то запис про іпотеку № 8862434 має бути вилучено із державного реєстру іпотек.
Рішенням господарського суду міста Києва від 24 лютого 2015 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 7 липня 2015 р., припинено провадження у справі в частині вимог про визнання недійсним акта уцінки майна від 18 листопада 2014 р. ВП
№ 27795572, складеного державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Юхименко О.С. під час примусового виконання наказу господарського суду Харківської області від 17 березня 2011 р. № 66/291-10, виданого на підставі рішення господарського суду Харківської області від 2 грудня 2010 р. у справі № 66/291-10. У задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 6 жовтня 2015 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 7 липня 2015 р. скасовано. Рішення господарського суду міста Києва від 24 лютого 2015 р. у частині припинення провадження у справі залишено без змін. Рішення господарського суду міста Києва від 24 лютого 2015 р. у частині відмови у задоволенні позовних вимог скасовано, прийнято в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги позивача про визнання припиненою іпотеки з 28 жовтня 2014 р. нерухомого майна - нежитлових будівель задоволено та вилучено із державного реєстру іпотек запис № 8862434 про іпотеку нерухомого майна -нежитлових будівель.
Так, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що іпотеку може бути припинено за рішенням суду за результатами других прилюдних торгів, якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою статті 49 Закону України «Про іпотеку», та зазначив, що за змістом пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про іпотеку» від 22 вересня 2011 р. № 3795-VІ його дія не поширюється на кредитні договори, укладені до набрання чинності Законом № 3795-VI, таким чином, до спірних правовідносин має застосовуватися саме та редакція Закону, яка була чинною на момент їх виникнення.
Сервіси для юристів