ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 грудня 2014 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючогоКривенка В.В.,суддів:Гриціва М.І., Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., - розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України» «Західукргеологія» (далі - ДП «Західукргеологія») до державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Львівській області (далі - ДПІ) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,
встановила:
У липні 2008 року ДП «Західукргеологія» звернулося до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просило визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ від:
1 жовтня 2007 року №№ 0004722321/0/04/23-213/01432606, 0004732321/0/04/23-213/01432606;
7 грудня 2007 року №№ 0004722321/1/04/23-3/01432606, 004732321/1/04/23-13/01432606;
21 лютого 2008 року №№ 0004722321/2/04/23-213/01432606, 0004732321/2/04/23-213/01432606;
7 травня 2008 року №№ 0004722321/3/04/23-213/01432606, 0004732321/3/04/23-213/01432606, 0001362321/3/04/23-213/01432606;
25 липня 2008 року №№ 00013662321/4/04/23-213/01432606, 0004732321/4/04/23-213/01432606;
5 серпня 2008 року №№ 0004722321/4/04/23-213/01432606, 0001362321/5/04/23-213/01432606;
6 жовтня 2008 року № 0001362321/5/04/23-213/01432606.
Послалося на те, що воно не є платником рентної плати за видобуті природний газ і нафту, тому висновки ДПІ, яких вона дійшла за наслідками виїзної планової перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2005 року по 31 грудня 2006 року, про заниження податкових зобов'язань зі сплати цих платежів на суму 4 408 267 грн 66 коп. безпідставні.
ДП «Західукргеологія» має ліцензії (спеціальні дозволи) на користування надрами і є учасником договорів про спільну діяльність (просте товариство) з геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки надр, які укладались між ним та операторами (третіми особами). Оператор за договорами про спільну діяльність силами власного виробничого підрозділу здійснює операції з координації спільної діяльності відповідно до програми спільної діяльності: веде бухгалтерський та податковий облік спільної діяльності. У межах договорів про спільну діяльність ДП «Західукргеологія» безпосередньо не займається добуванням вуглеводневої сировини.
ДПІ провела виїзну планову перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за означений вище період часу, за результатами якої склала акт від 20 червня 2007 року № 1452/23-024/01432606 з висновками про заниження ДП «Західукргеологія» податкових зобов'язань з рентної плати за видобуті природний газ і нафту на загальну суму 4 408 267 грн 66 коп.
На підставі цього акта та за наслідками адміністративного оскарження відповідач надіслав оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
На переконання контролюючого органу, позивач порушив частину третю статті 14 Закону України від 12 липня 2001 року № 2665-ІІІ «Про нафту і газ» (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних відносин), статтю 3 Закону України від 23 грудня 2004 року № 2285-ІV «Про Державний бюджет України на 2005 рік» (далі - Закон № 2285-ІV), статтю 3 Закону України від 20 грудня 2005 року № 3235-ІV «Про Державний бюджет України на 2006 рік» (далі - Закон № 3235-ІV), пункти 2, 3 Порядку обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2001 року № 256 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Порядок обчислення), в частині визначення та сплати податкових зобов'язань з рентної плати за видобуті нафту та природний газ.
Те, що ДП «Західукргеологія» зобов'язана сплатити до бюджетів усіх рівнів обов'язкові платежі, випливає зі змісту статті 189 Цивільного кодексу України, оскільки згідно з цією нормою закону саме ДП «Західукргеологія» є власником спеціального дозволу на користування надрами, а отже, є платником податків за користування нафтогазоносними надрами.
Львівський окружний адміністративний суд постановою від 25 вересня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2011 року, скасував оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 22 квітня 2014 року погодився з висновками судів попередніх інстанцій і залишив їх без змін. Проаналізувавши нормативні акти, на які є посилання в заяві про перегляд судового рішення, касаційний суд дійшов висновку, що ДП «Західукргеологія», попри те, що є власником ліцензій (спеціальних дозволів) на користування надрами, не мало обов'язку внести (сплатити) до бюджету рентну плату за видобуті нафту та природний газ, оскільки в рамках договорів про спільну діяльність з геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки надр, такий обов'язок покладається на суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють видобуток нафти, природного газу чи газового конденсату в межах території України та зареєстровані платниками податку.
Не погоджуючись з ухвалою касаційного суду, ДПІ звернулась із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах, а саме: статті 3 Закону № 2285-ІV, статті 3 Закону № 3235-ІV, пунктів 2, 3 Порядку обчислення. Просить скасувати ухвалу суду касаційної інстанції, а справу направити на новий касаційний розгляд.
Як на приклад неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у заяві ДПІ посилається на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 16 липня 2014 року (справа № К/9991/4837/12), у якій, на думку заявника, касаційний суд зазначені норми матеріального права застосував інакше та правильно.
Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) перегляд Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах може здійснюватися виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Так, у справі, що розглядається, суд касаційної інстанції, залишаючи без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, дійшов висновку, що за фактичних обставин справи платниками рентних платежів за нафту, природний газ та газовий конденсат є суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють видобуток нафти, природного газу чи газового конденсату в межах території України та зареєстровані платниками податку.
Натомість у справі, на рішення в якій посилається ДПІ, обґрунтовуючи заяву, спір виник щодо сплати підприємствами, які отримали спеціальний дозвіл на користування надрами, збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, відносини зі сплати якого унормовані, зокрема, Інструкцією про порядок справляння збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, затвердженою наказом Комітету України з питань геології та використання надр, Державної податкової адміністрації України від 23 червня 1999 року № 105/309 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 липня 1999 року за № 474/3767; яка була чинною на час виникнення спірних відносин).
Із зіставлення правових висновків наведених рішень випливає, що їх основу становлять відносини, які регулюються не одними й тими самими, а різними нормами права.
Відсутність рішення касаційного суду із правозастосовним висновком, який за змістом і значенням відрізняється від правового висновку судового рішення, яке оскаржується, унеможливлює порівняння таких рішень, визначення правомірності чи незаконності оскарженого рішення та формулювання висновку про правильне застосування норми матеріального закону щодо спірних правовідносин.
Сервіси для юристів