ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2016 року м. КиївСудова палата у цивільних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого Романюка Я.М.,суддів:Гуменюка В.І.,Охрімчук Л.І., Лященко Н.П.,Сімоненко В.М.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення сум грошових вкладів, процентів на суми вкладів та трьох процентів річних, за заявою публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» про перегляд рішення Святошинського районного суду м. Києва від 10 червня 2015 року, рішення апеляційного суду м. Києва від 30 вересня 2015 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 квітня 2016 року,
в с т а н о в и л а :
У грудні 2014 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ «КБ «ПриватБанк») про стягнення сум грошових вкладів, процентів на суми вкладів та трьох процентів річних, посилаючись на те, що 12 липня 2010 року та 1 липня 2011 року вона уклала з відповідачем договори банківського вкладу (депозиту), згідно з якими внесла в банк грошові вклади за двома договорами загалом на суму 4 000 000 доларів США. За умовами договорів ПАТ «КБ «ПриватБанк» зобов'язане виплачувати їй щомісячно проценти на суму вкладів, однак відповідач своїх обов'язків не виконує з березня 2014 року, на її звернення щодо виплати процентів банк свого часу не відреагував і вона була змушена звернутися до суду.
Позивачка зазначала, що 14 листопада 2014 року Голосіївський районний суд м. Києва своїм рішенням задовольнив її вимоги та стягнув на її користь проценти на суми вкладів, нараховані за кілька місяців, а 12 грудня 2014 року вона звернулася до ПАТ «КБ «ПриватБанк» із заявою та просила достроково повністю повернути їй обидва вклади, однак банк продовжує ігнорувати її звернення та вимоги, вклади не повертає, проценти не нараховує і не виплачує.
Посилаючись на вищенаведене, ОСОБА_6 просила стягнути з відповідача суми вкладів, проценти на суми вкладів та три проценти річних за обома договорами, зобов'язавши ПАТ «КБ «ПриватБанк» видати готівкою одноразовою операцією через касу належні їй, позивачці, кошти за договором № SAMDN01000711169348 у валюті вкладу загалом у розмірі 1 927 578,9 доларів США, а також за договором № SAMDN01000717735387 у валюті вкладу загалом у розмірі 2 355 928,77 доларів США.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 10 червня 2015 року позов ОСОБА_6 задоволено, постановлено зобов'язати ПАТ «КБ «ПриватБанк» видати ОСОБА_6 готівкою, одноразовою операцією через касу банку належні їй кошти:
- за договором № SAMDN01000711169348 у валюті вкладу - в розмірі 1 927 578,9 доларів США, з яких: вклад у сумі 1 800 000 доларів США, проценти на суму вкладу в розмірі 98 136,99 доларів США, три проценти річних у сумі 29 441,10 доларів США;
- за договором № SAMDN01000717735387 у валюті вкладу - в розмірі 2 355 928,77 доларів США, з яких: вклад у сумі 2 200 000 доларів США, проценти на суму вкладу в розмірі 119 945,21 доларів США та три проценти річних у сумі 35 983,56 доларів США.
Рішенням апеляційного суду м. Києва від 30 вересня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_6 про покладення на ПАТ «КБ «ПриватБанк» обов'язку видати кошти одноразовою операцією й у цій частині ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні таких позовних вимог. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 квітня 2016 року касаційну скаргу ПАТ «КБ «ПриватБанк» відхилено, ухвалені в справі судові рішення залишено без змін.
У поданій до Верховного Суду України заяві ПАТ «КБ «ПриватБанк» просить скасувати ухвалені в справі судові рішення в частині задоволення позову та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права та на невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме статей 625, 1058-1060 ЦК України, пункту 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні та пункту 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ПАТ «КБ «ПриватБанк» - Крапівцевої О.О. на підтримання заяви та представників ОСОБА_6 - ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на її заперечення, перевіривши доводи заяви, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява підлягає задоволенню частково.
На підставі статті 360-4 ЦПК України Верховний Суд України скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, чи з підстави невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, якщо установить, що судове рішення у справі, яка переглядається, є незаконним.
Задовольняючи позов ОСОБА_6 в частині покладення на ПАТ «КБ «ПриватБанк» обов'язку повернути позивачці два грошові вклади з процентами, суд першої інстанції, з яким погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив з того, що відповідач не виконав свого обов'язку за укладеними з ОСОБА_6 договорами банківських вкладів і безпідставно не повернув позивачці на її вимогу вклади, чим порушив її право, гарантоване частиною другою статті 1060 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), а тому ПАТ «КБ «ПриватБанк» зобов'язане виплатити позивачці вклади, проценти на вклади та три проценти річних із прострочених сум у валюті вкладу - доларах США.
На підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права та невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права ПАТ «КБ «ПриватБанк» посилається на постанови Верховного Суду України від 29 січня 2014 року (справа № 6-149цс13) та від 29 жовтня 2014 року (справа № 6-118цс14), а також на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 червня 2015 року (справа № 6-7347св15), від 15 липня 2015 року (справа № 6-18513св15), від 10 лютого 2016 року (справа № 6-32760ск15).
Відповідно до частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
За правилами статті 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.
Висновки щодо правильного застосування статей 1058-1060 ЦК України з урахуванням норм пункту 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними та фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 3 грудня 2003 року № 516, пунктів 1.8, 1.10 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492, пункту 8 глави 2 «Приймання банком готівки» розділу ІІІ «Касові операції банків з клієнтами» Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року № 337 (Інструкція втратила чинність згідно з постановою Правління Національного банку України від 1 червня 2011 року № 174 про затвердження нової Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні), що наведені рішеннях Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, на які у своїй заяві посилається ПАТ «КБ «ПриватБанк», зводяться до такого.
Договір банківського вкладу є реальним, оплатним і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу). Договір банківського вкладу є нікчемним, якщо не додержано письмової форми. Така форма вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту. Зокрема, такий документ повинен містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, та відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.
З огляду за такі висновки, суд касаційної інстанції та Верховний Суд України в судових рішеннях, постановлених за результатами розгляду судових справ, зазначали про необхідність перевірки судами нижчих інстанцій у порядку, передбаченому процесуальним законодавством, доводів і доказів сторін стосовно додержання письмової форми договорів банківського вкладу, та щодо розмірів вкладів, про необхідність дослідження документів про укладення договорів, про обов'язковість оцінки всіх доказів, перевірки та проведення розрахунків сум і наведення відповідних результатів у судовому рішенні.
Згідно з пунктом 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 1 червня 2011 року № 174 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25 червня 2011 року за № 790/19528, яка прийнята на заміну Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року № 337, банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що підтверджує внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що підтверджує внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп «вечірня» чи «післяопераційний час»), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.
Таким чином, висновки про застосування норм матеріального права, наведені в наданих ПАТ «КБ «ПриватБанк» для порівняння рішеннях суду касаційної інстанції та в постановах Верховного Суду України, можуть застосовуватися також і до подібних правовідносин, які виникли після втрати чинності Інструкцією про касові операції в банках України 2003 року, оскільки прийнята на її заміну Інструкція про ведення касових операцій банками в Україні 2011 року так само регулює питання щодо визначення обов'язкових ознак для документів, які підтверджують внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника.
У справі, рішення в якій переглядаються, суди не взяли до уваги відповідних положень інструкцій, затверджених Національним банком України, не застосували їх норм, що призвело до неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права та невідповідності рішення суду касаційної інстанції, про скасування якого просить ПАТ «КБ «ПриватБанк», викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах одних і тих самих норм матеріального права.
Так, звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_6 на обґрунтування своїх вимог посилалася на те, що ПАТ «КБ «ПриватБанк» має перед нею невиконані зобов'язання за договорами банківського вкладу № SAMDN01000711169348 та № SAMDN01000717735387. Позивачка також зазначала, що вона при укладенні договорів передала відповідачу грошові кошти як вклади в розмірі відповідно 900 000 доларів США та 1 140 000 доларів США, а в подальшому вона також поповнювала обидва вклади різними платежами та в різний час. Копії договорів, квитанцій та платіжного доручення про внесення грошових коштів як вкладів і поповнення вкладів, надані позивачкою, знаходяться в матеріалах справи.
Сервіси для юристів