ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2015 року м. Київ
Судова палата у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Сеніна Ю.Л.,суддів:Гуменюка В.І.,Лященко Н.П.,Охрімчук Л.І., Романюка Я.М.,Сімоненко В.М., Яреми А.Г., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» до ОСОБА_8, ОСОБА_9, треті особи: ОСОБА_10, ОСОБА_11, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Глуховцева Наталія Володимирівна, про звернення стягнення на предмет іпотеки за заявою ОСОБА_9 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 лютого 2015 року,
в с т а н о в и л а :
У липні 2013 року публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» (далі - ПАТ АБ «Укргазбанк») звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 26 грудня 2007 року між відкритим акціонерним товариством акціонерним банком «Укргазбанк» (далі - ВАТ АБ «Укргазбанк»), правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк», і ОСОБА_10 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 2 млн 644 тис. доларів США зі сплатою 12,5 % річних на строк до 25 грудня 2012 року. На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 9 червня 2008 року між банком, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 укладено договір іпотеки, предметом
якого є багатоквартирний житловий будинок (літ. В-5), розташований на
АДРЕСА_1. Позичальник узяті на себе зобов'язання не виконує з грудня 2008 року. Рішенням Московського районного суду
м. Харкова від 11 вересня 2009 року договір іпотеки визнано недійсним, запис про іпотеку виключено з Державного реєстру іпотек. Однак 4 квітня 2012 року Апеляційним судом Харківської області рішення Московського районного суду м. Харкова від 11 вересня 2009 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_10 і ОСОБА_11 про визнання недійсним договору іпотеки відмовлено. Відомості у Державному реєстрі іпотек та в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо предмета іпотеки було поновлено. Згодом банк дізнався, що ОСОБА_10 і ОСОБА_11 продали квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_8 та ОСОБА_9
Позивач просив у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_10 за кредитним договором від 26 грудня 2007 року, загальний розмір якої становить 3 млн 664 тис. 801 долар США 99 центів та 23 млн 800 тис. 945 грн 13 коп. пені, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_8 та ОСОБА_9, шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною продажу предмета іпотеки у розмірі 90 % від його вартості, визначеної суб'єктом оціночної діяльності.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 27 травня
2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 4 грудня 2014 року, позов задоволено, постановлено в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_10 за кредитним договором від 26 грудня 2007 року в сумі 3 млн 664 тис. 801 долар США 99 центів та 23 млн 800 тис. 945 грн 13 коп. пені звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру 107 на АДРЕСА_1 шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження з дотриманням вимог статті 39 Закону України «Про іпотеку» за початковою ціною продажу в розмірі 90 % від вартості предмета іпотеки, визначеної суб'єктом оціночної діяльності.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 лютого 2015 року відмовлено у відкритті касаційного провадження в справі за касаційною скаргою ОСОБА_9 на зазначені судові рішення.
У поданій до Верховного Суду України заяві ОСОБА_9 просить скасувати ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 лютого 2015 року, направити справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції, посилаючись на невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме статті 23 Закону України «Про іпотеку».
На підтвердження своїх доводів ОСОБА_9 надав постанову Верховного Суду України від 24 грудня 2014 року (справа № 6-201цс14).
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_9, його представника ОСОБА_13, ОСОБА_8 та представника ПАТ АБ «Укргазбанк» ОСОБА_14, перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно зі статтею 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі -
ЦПК України) заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні даної справи судом; невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.
Суди під час розгляду справи встановили, що 26 грудня 2007 року між ВАТ АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк», і ОСОБА_10 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 2 млн 644 тис. доларів США зі сплатою 12,5 % річних на строк до 25 грудня 2012 року.
Пунктом 3.2.8 кредитного договору передбачено, що в разі невиконання позичальником зобов'язань, передбачених цим договором, відшкодування заборгованості здійснюється банком шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з договором іпотеки.
9 червня 2008 року на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 укладено договір іпотеки, предметом якого є багатоквартирний житловий будинок (літ. В-5), розташований на АДРЕСА_1.
Пунктом 3.1.6 договору іпотеки визначено, що іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки в разі одноразового чи неодноразового прострочення іпотекодавцем сплати процентів за користування кредитними коштами, неповернення кредиту або порушення інших умов кредитного договору за рахунок коштів, виручених від реалізації предмета іпотеки, одержати задоволення своїх вимог на свій розсуд переважно перед іншими кредиторами.
Позичальник узяті на себе грошові зобов'язання належним чином не виконав.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 11 вересня
2009 року вказаний договір іпотеки визнано недійсним, запис про іпотеку виключено з Державного реєстру іпотек.
13 жовтня 2009 року у період чинності вищезазначеного рішення між ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_8 і ОСОБА_9 укладено договір купівлі-продажу, за яким відповідачі придбали спірну квартиру.
Згодом рішенням Апеляційного суду Харківської області від 4 квітня
2012 року рішення Московського районного суду м. Харкова від 11 вересня
Сервіси для юристів