Постанова ВСУ від 16.09.2015 року у справі №6-284цс15

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2015 року м. Київ

Судова палата у цивільних справах

Верховного Суду України в складі

головуючогоЯреми А.Г.,суддів:Гуменюка В.І.,Охрімчук Л.І.,Сеніна Ю.Л., Лященко Н.П.,Романюка Я.М.,Сімоненко В.М., розглянувши на засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» до ОСОБА_1 про стягнення в порядку регресу витрат зі сплати страхового відшкодування за заявою публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» про перегляд рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2014 року, ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 січня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У березні 2014 року публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна» (далі - ПАТ «СК «Країна») звернулось до суду із зазначеною позовною заявою, посилаючись на те, що 1 грудня 2011 року між

ПАТ «СК «Країна» та ОСОБА_2 було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у формі полісу, за умовами якого застраховано транспортний засіб - мікроавтобус «Івеко» з установленням строку дії договору до 30 листопада 2012 року.

1 лютого 2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг» (далі - ТОВ «Євро Лізинг») та публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група» (далі -

ПАТ «СК «Українська страхова група») укладено договір добровільного страхування транспортного засобу, за умовами якого застраховано автомобіль «Шкода Фабія» з установленням строку дії договору до 1 лютого 2013 року.

21 червня 2012 року о 17 год. 20 хв. на АДРЕСА_1 сталась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю транспортного засобу «Івеко», яким керував ОСОБА_1, та транспортного засобу «Шкода Фабія», яким керував ОСОБА_3, унаслідок чого було пошкоджено транспортний засіб «Шкода Фабія».

Постановою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від

11 липня 2012 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП України) та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Власник транспортного засобу «Шкода Фабія» звернувся до

ПАТ «СК «Українська страхова група» із заявою про страхову виплату, в результаті чого вказаною страховою компанією було здійснено страхову виплату в сумі 18 тис. 471 грн 78 коп.

У свою чергу ПАТ «СК «Українська страхова група» звернулось до

ПАТ «СК «Країна» із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку регресу, у зв'язку з чим ПАТ «СК «Країна» з урахуванням вартості відновлювального ремонту та франшизи здійснило на користь

ПАТ «СК «Українська страхова група» виплату страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 16 тис. 803 грн 43 коп.

Ураховуючи, що відповідач не повідомив ПАТ «СК «Країна» про ДТП, і вважаючи, що сума майнових витрат, понесених на виконання зобов'язання про відшкодування шкоди, стягується за регресною вимогою з винної в ДТП особи, позивач просив стягнути з відповідача на відшкодування шкоди в поряду регресу кошти в сумі 16 тис. 803 грн 43 коп.

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 20 жовтня 2014 року позов задоволено в повному обсязі, вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2014 року зазначене рішення суду першої інстанції скасовано й ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 січня 2015 року відмовлено ПАТ «СК «Країна» у відкритті касаційного провадження в указаній справі.

У заяві про перегляд судових рішень ПАТ «СК «Країна» порушується питання про скасування ухвали суду касаційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), - неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме підпункту «ґ» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 та підпункту 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 Закону України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Для прикладу наявності зазначеної підстави подання заяви

заявник посилається на ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 жовтня 2014 року у справі за позовом приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» про стягнення коштів у порядку регресу (№ 6-5437св14).

Так, за результатами розгляду касаційної скарги в указаній справі

№ 6-5437св14 суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду про відмову в задоволенні позову та залишив у силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову. При цьому суд касаційної інстанції: не погодився із висновком апеляційного суду щодо поважності причини неповідомлення страховика особою, винною в ДТП (відповідачем), про настання страхового випадку, а саме госпіталізації відповідача в день ДТП; виходив з того, що оскільки відповідач узагалі не звертався до страховика з приводу повідомлення про настання страхового випадку, то виплачене страховиком потерпілій особі страхове відшкодування підлягає стягненню з відповідача.

У справі, яка переглядається, суд касаційної інстанції погодився з висновками апеляційного суду, який, ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, не взяв до уваги заперечення позивача на апеляційну скаргу, згідно з якими відповідач не просто пропустив установлений законом триденний строк для повідомлення страховика про страховий випадок, а взагалі не повідомляв позивача про нього, та виходив з того, що відповідач у встановлений законом строк не повідомив страхову компанію з поважних причин, зокрема перебування матері відповідача на стаціонарному лікуванні у період з 9 до 28 червня 2012 року та її смерть (ІНФОРМАЦІЯ_1), у зв'язку з чим відповідач був вимушений здійснювати пошук і придбання ліків, а згодом - організацію поховання, що є достатньою умовою для звільнення відповідача від сплати страхового відшкодування в порядку регресу.

Наведені правові висновки суду касаційної інстанції про застосування судами норм матеріального права, а саме підпункту «ґ» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 та підпункту 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», покладені в основу судового рішення, яке переглядається, є неоднаковими з висновками, зробленими в зазначеному для прикладу судовому рішенні.