П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 вересня 2015 року м. Київ
Судові палати у цивільних та господарських справах
Верховного Суду України в складі:
головуючогоОхрімчук Л.І.,суддів:Барбари В.П.,Берднік І.С.,Колесника П.І.,Сеніна Ю.Л.,Гуменюка В.І.,Лященко Н.П.,Сімоненко В.М.,Ємця А.А.,Потильчака О.І.,Шицького І.Б., Жайворонок Т.Є.,Романюка Я.М.,Яреми А.Г.,
розглянувши на спільному судовому засіданні справу за позовом прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, концерну «Військторгсервіс» до ОСОБА_1, треті особи: регіональне відділення Фонду державного майна України у Львівській області, Рівненська міжрегіональна універсальна товарно-майнова біржа «Прайс», приватний нотаріус Бродівського районного нотаріального округу Львівської області Кривіцька Маріанна Анатоліївна, про визнання договору купівлі-продажу недійсним та повернення майна за заявою ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 січня 2015 року та рішення Апеляційного суду Львівської області від 22 грудня 2014 року,
в с т а н о в и л и :
У липні 2013 року прокурор Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, концерну «Військторгсервіс» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу недійсним.
Прокурор зазначав, що за результатами проведеної перевірки законності реалізації нерухомого майна Міністерства оборони України (далі - Міноборони України) встановлено, що довіреністю від 4 жовтня 2004 року Міністром оборони України уповноважено начальника Головного управління торгівлі Тилу Міноборони України (далі - ГУТТ Міноборони України) ОСОБА_2 надавати підприємствам військової торгівлі дозволи на відчуження закріпленого за ними державного майна.
12 лютого 2005 року окремим дорученням Міністра оборони України зазначена довіреність визнана недійсною та відкликана; 17 лютого 2005 року ОСОБА_2 повернуто довіреність до адміністративного департаменту Міноборони України.
28 липня 2009 року між концерном «Військторгсервіс» в особі начальника філії «Управління торгівлі Західного оперативного командування» концерну «Військторгсервіс» ОСОБА_3, який уповноважений ОСОБА_2 за довіреністю укладати від імені концерну «Військторгсервіс» будь-які договори щодо відчуження будь-якого належного концерну нерухомого майна, а також договори оренди з дозволу органу управління майном концерну - Міноборони України, та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу приміщення магазину загальною площею 231,6 кв. м за адресою: АДРЕСА_1.
Посилаючись на те, що вказаний вище договір купівлі-продажу укладено з порушенням вимог Порядку відчуження об'єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 червня 2007 року № 803 (далі - Порядок № 803), внаслідок чого спірне державне нерухоме майно вибуло з володіння власника (держави) поза його волею, уточнивши позовні вимоги у процесі розгляду справи, прокурор просив визнати недійсним зазначений договір купівлі-продажу та зобов'язати ОСОБА_1 повернути у державну власність в особі Міноборони України спірне нерухоме майно.
Рішенням Бродівського районного суду Львівської області від 5 грудня 2013 року в задоволенні позовних вимог прокурора відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 22 грудня 2014 року рішення Бродівського районного суду Львівської області від 5 грудня 2013 року скасовано; ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги прокурора задоволено: визнано недійсним договір купівлі-продажу приміщення магазину загальною площею 231,6 кв. м за адресою: АДРЕСА_1, укладений 28 липня 2009 року між концерном «Військторгсервіс» та ОСОБА_1; зобов'язано ОСОБА_1 повернути концерну «Військторгсервіс» зазначене приміщення магазину; зобов'язано концерн «Військторгсервіс» повернути ОСОБА_1 412 тис. 51 грн 20 коп.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 січня 2015 року відмовлено ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження у справі за вказаним позовом з підстави, передбаченої пунктом 5 частини четвертої статті 328 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
У заяві про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 січня 2015 року ОСОБА_1 просить скасувати зазначену ухвалу й рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції з передбачених пунктами 1, 2 та 4 частини першої статті 355 ЦПК України підстав неоднакового застосування судами касаційної інстанції статей 15, 16, 203, 215, 244, 248, 249, 257, 261, 267, 387, 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, та неоднакового застосування судом касаційної інстанції статей 326, 328 ЦПК України - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ, а також невідповідності зазначеної вище ухвали касаційного суду викладеним у постановах Верховного Суду України висновкам щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.
На обґрунтування заяви ОСОБА_1 надала копії постанов Вищого господарського суду України від 27 листопада 2013 року, 16 червня, 24 грудня 2014 року; ухвал колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 та 17 квітня 2014 року; ухвал Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 та 28 березня 2014 року та постанови Верховного Суду України від 7 листопада 2012 року та 14 березня 2007 року.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві ОСОБА_1 доводи, судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України дійшли висновку про те, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.
За положеннями пунктів 1, 2 та 4 частини першої статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ; невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.
За змістом статті 3605 ЦПК України суд відмовляє в задоволенні заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.
У справі, яка переглядається, суди встановили, що приміщення магазину загальною площею 231,6 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 є власністю держави в особі Міноборони України та належить на праві господарського відання концерну «Військторгсервіс» (пункт 7.3 Статуту концерну «Військторгсервіс»).
Довіреністю від 4 жовтня 2004 року Міністром оборони України уповноважено начальника ГУТТ Міноборони України ОСОБА_2 надавати підприємствам військової торгівлі дозволи на відчуження закріпленого за ними державного майна.
Листом начальника ГУТТ Міноборони України ОСОБА_2 від 18 жовтня 2004 року надано дозвіл на здійснення відчуження нерухомого майна державного підприємства Міноборони України «Управління торгівлі Західного оперативного командування», зокрема приміщення магазину загальною площею 231,6 кв. м за адресою: АДРЕСА_1.
12 лютого 2005 року окремим дорученням Міністра оборони України зазначена довіреність від 4 жовтня 2004 року визнана недійсною та відкликана; 17 лютого 2005 року ОСОБА_2 повернуто довіреність до адміністративного департаменту Міноборони України.
Сервіси для юристів