П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2015 року м. Київ
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Потильчака О.І.,
суддів: Барбари В.П., Берднік І.С., Ємця А.А.,
Жайворонок Т.Є., Колесника П.І., Шицького І.Б., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву комунального підприємства теплового господарства «Гадячтеплоенерго» (далі - КП «Гадячтеплоенерго») про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 19 травня 2015 року в справі № 917/2520/14 за позовом публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (далі - ПАТ НАК «Нафтогаз України») до КП «Гадячтеплоенерго» про стягнення суми,
в с т а н о в и л а :
У грудні 2014 року ПАТ НАК «Нафтогаз України» звернулося до суду з позовом до КП «Гадячтеплоенерго» про стягнення пені в сумі 143 683 грн 95 коп., 3 % річних у сумі 49 124 грн 87 коп., інфляційних втрат у сумі 369 647 грн 64 коп. у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу від 25 вересня 2013 року № 13/3978-ТЕ-24 (далі - договір купівлі-продажу) у частині оплати поставленого позивачем природного газу.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на виконання умов зазначеного договору позивач протягом жовтня-грудня 2013 року передав, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 424, 711 тис. м3 на загальну суму 1 908 610 грн 68 коп., що підтверджується актами приймання-передачі, проте КП «Гадячтеплоенерго» прострочило виконання грошового зобов'язання.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 13 січня 2015 року позов задоволено в повному обсязі. Стягнуто з КП «Гадячтеплоенерго» на користь ПАТ НАК «Нафтогаз України» пеню в сумі 143 683 грн 95 коп., 3 % річних у сумі 49 124 грн 87 коп., інфляційні втрати у сумі 369 647 грн 64 коп., 46 511 грн 44 коп. витрат зі сплати судового збору.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11 березня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з ПАТ НАК «Нафтогаз України» на користь КП «Гадячтеплоенерго» 5 624 грн 57 коп. витрат зі сплати судового збору.
Суд апеляційної інстанції виходив із того, що для застосування санкцій, визначених договором купівлі-продажу, та наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, установлених договором про організацію взаєморозрахунків від 9 жовтня 2014 року № 687/30 (далі - договір про організацію взаєморозрахунків), укладеним між сторонами у справі.
Оскільки розрахунок за поставлений природний газ відбувся у порядку і строки, передбачені договором про організацію взаєморозрахунків, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про безпідставність позовних вимог.
Постановою Вищого господарського суду України від 19 травня 2015 року постанову суду апеляційної інстанції скасовано, рішення суду першої інстанції залишено в силі. Стягнуто з КП «Гадячтеплоенерго» на користь ПАТ НАК «Нафтогаз України» 6 624 грн 57 коп. витрат зі сплати судового збору.
При цьому суд касаційної інстанції виходив із того, що умовами договору про організацію взаєморозрахунків було передбачено погашення тільки основної заборгованості за поставлений газ у розмірі 1 908 610 грн 68 коп., без урахування сум нарахованих позивачем пені, відсотків річних та інфляційних втрат. Оскільки надання субвенцій із державного бюджету є лише способом компенсації відповідачеві недоотриманих коштів унаслідок різниці у тарифах і не звільняє останнього від своєчасного виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову ПАТ НАК «Нафтогаз України».
У заяві про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 19 травня 2015 року з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), КП «Гадячтеплоенерго», посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень частини другої статті 625 ЦК України, просить скасувати постанову суду касаційної інстанції, залишити в силі постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11 березня 2015 року, а витрати зі сплати судового збору покласти на позивача.
Як доказ неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, до заяви додано копії постанов Вищого господарського суду України від 21 квітня 2015 року у справі № 922/1360/14, від 21 квітня 2015 року у справі № 903/1034/14, від 22 квітня 2015 року у справі № 902/1522/14, від 12 травня 2015 року у справі № 915/1624/14, від 29 жовтня 2014 року у справі № 924/428/14, від 4 червня 2015 року у справі № 918/1679/14, від 20 травня 2015 року у справі № 918/33/15, від 28 травня 2015 року у справі № 5021/1407/12, від 2 червня 2015 року у справі № 37/5005/15396/2011, в яких, на думку заявника, по-іншому застосовано одні й ті самі норми права.
Як доказ невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права до заяви додано копії постанов Верховного Суду України від 30 вересня 2014 року у справі № 5011-35/1534-2012-42/553-2012, від 23 вересня 2014 року у справі № 5011-35/1271-2012, від 16 вересня 2014 року у справі № 5011-42/1230-2012-69/542-2012, від 25 березня 2015 року у справі № 924/1265/13.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наведені заявником обставини, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає задоволенню.
Усуваючи розбіжності у застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального права та з метою приведення рішення суду касаційної інстанції у відповідність до викладених у постановах Верховного Суду України висновків щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України виходить із нижченаведених підстав.
При вирішенні справи судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що 25 вересня 2013 року між НАК «Нафтогаз України» (продавець) і КП «Гадячтеплоенерго» (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу.
Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 цього договору продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2013 році природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах договору купівлі-продажу.
Пунктом 2.1 зазначеного договору встановлено, що продавець передає покупцеві з 1 вересня 2013 року по 31 грудня 2013 року газ обсягом до 1860,0 тис. куб. м, у тому числі по місяцях кварталів за графіком.
Згідно з пунктом 3.3 цього договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Пунктом 6.1 договору передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
За невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором (пункт 7.1 договору купівлі-продажу).
За змістом пункту 7.2 договору купівлі-продажу у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Сервіси для юристів