П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2015 року м. КиївСудова палата у господарських справах, Судова палата у цивільних справах і Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Потильчака О.І.
суддів: Барбари В.П., Берднік І.С., Гриціва М.І., Гуменюка В.І.,
Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Колесника П.І.,
Коротких О.А., Кривенди О.В., Кривенка В.В.,
Лященко Н.П., Маринченка В.Л., Охрімчук Л.І.,
Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Романюка Я.М.,
Самсіна І.Л., Сеніна Ю.Л., Сімоненко В.М.,
Терлецького О.О., Шицького І.Б., Яреми А.Г., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» (далі - ДТГО «Львівська залізниця») про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 18 червня 2014 року в справі № 926/943/13 за позовом ДТГО «Львівська залізниця» до Вижницької районної державної адміністрації Чернівецької області (далі - Вижницька райдержадміністрація), фізичної особи - підприємця ОСОБА_19 (далі - ФОП ОСОБА_19.) про визнання незаконним розпорядження та визнання недійсним договору купівлі-продажу,
в с т а н о в и л и :
У вересні 2013 року ДТГО «Львівська залізниця» звернулося до суду із зазначеним позовом, у якому просило визнати незаконним розпорядження Вижницької райдержадміністрації від 6 грудня 2006 року № 457 «Про затвердження проекту відведення та продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення», визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, укладений 20 грудня 2006 року між відповідачами.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оспорюване розпорядження райдержадміністрації та укладений на його підставі договір купівлі-продажу земельної ділянки порушують право позивача на користування земельною ділянкою, яка розташована в смузі відведення залізниці та належить до земель залізничного транспорту.
Рішенням господарського суду Чернівецької області від 19 листопада 2013 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 6 березня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 18 червня 2014 року постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін.
При цьому суд касаційної інстанції, застосувавши до спірних правовідносин положення статей 65, 68, 125 Земельного кодексу України, статей 11, 23 Закону України «Про транспорт», виходив із того, що право вимагати захисту порушених прав на землю має власник чи користувач земельної ділянки, чиї права на землю оформлені та зареєстровані у встановленому законом порядку. Спірна земельна ділянка розташована поза межами населеного пункту, а тому при прийнятті розпорядження Вижницька райдержадміністрація діяла в межах наданих їй повноважень та відповідно до чинного на той час законодавства. Оскільки позивач не надав належних доказів на підтвердження належності спірної земельної ділянки до земель залізничного транспорту, а відтак - і права позивача на користування нею, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для визнання оспорюваного розпорядження незаконним, а договору купівлі-продажу, укладеного на підставі цього розпорядження, - недійсним.
У заяві про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 18 червня 2014 року з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України, ДТГО «Львівська залізниця» просить скасувати постанову суду касаційної інстанції, ухвалити нове рішення про задоволення позову та стягнути з відповідачів на користь ДТГО «Львівська залізниця» судові витрати, понесені у зв'язку з розглядом судами зазначеної справи.
При цьому заявник посилається на неоднакове застосування судами касаційної інстанції положень статей 21, 65, 67, 68, пункту «б» частини четвертої статті 84, статей 141, 152, 155 Земельного кодексу України, статей 11, 23 Закону України «Про транспорт», статті 6 Закону України «Про залізничний транспорт».
Як доказ неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, до заяви додано копії постанов Вищого господарського суду України від 14 травня 2015 року у справі № 5010/214/2012-з-21/6, від 23 квітня 2015 року у справі № 909/1191/14, копії ухвал Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 квітня 2014 року у справі № 6-10544св14, від 13 листопада 2013 року у справі № 6-43139св13, від 27 лютого 2013 року у справі № 6-45181св12, від 8 жовтня 2014 року у справі № 6-31469св14, від 3 грудня 2014 року у справі № 6-28538св14, від 21 листопада 2012 року у справі № 6-32284св12, копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 16 січня 2014 року у справі № К/9991/66230/12, в яких, на думку заявника, по-іншому застосовано одні й ті самі норми права.
Приймаючи судові рішення у зазначених справах, суди касаційної інстанції висловили правову позицію про те, що землі, на яких розташовано державні залізниці, в тому числі смуги відведення залізниць під залізничним полотном і його облаштуванням та ін., належать до земель залізничного транспорту та не можуть передаватися у приватну власність.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ДТГО «Львівська залізниця», перевіривши наведені заявником обставини, Судова палата у господарських справах, Судова палата у цивільних справах і Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшли висновку про наявність підстав для задоволення заяви.
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судами касаційної інстанції норм матеріального права, Верховний Суд України виходить із нижченаведеного.
При вирішенні справи судами встановлено, що розпорядженням Вижницької райдержадміністрації від 6 грудня 2006 року № 457 «Про затвердження проекту відведення та продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення»:
- затверджено проект відведення земельної ділянки площею 0,1832 га приватному підприємцю ОСОБА_19 у власність шляхом викупу, для обслуговування викупленого складського приміщення, із земель запасу Іспаської сільської ради (колишній господарський двір відкритого акціонерного товариства «Вижницький міжрайагропостачсервіс»), за межами населеного пункту по АДРЕСА_1;
- вирішено продати приватному підприємцю ОСОБА_19 у власність земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 0,1832 га, розташовану по АДРЕСА_1, на території Іспаської сільської ради, за межами населеного пункту;
Сервіси для юристів