ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2014 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Кривенка В.В.,
суддів:Гриціва М.І., Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Прокопенка О.Б., Тітова Ю.Г., -
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області (далі - управління ПФУ, ПФУ відповідно) про перерахунок пенсії,
в с т а н о в и л а:
У листопаді 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до управління ПФУ, у якому просила: визнати протиправним рішення управління ПФУ щодо перерахунку пенсії за нормами Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1788-ХІІ) з 1 листопада 2012 року; зобов'язати управління ПФУ провести перерахунок пенсії у зв'язку з втратою годувальника з 1 листопада 2012 року відповідно до вимог Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1058-ІV) в розмірі 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника і доплатити їй недоплачену суму пенсії з 1 листопада 2012 року.
На обґрунтування позовних вимог позивачка послалася на те, що відповідач у листопаді 2012 року на порушення вимог діючого законодавства протиправно здійснив перерахунок пенсії у зв'язку з втратою годувальника за нормами Закону № 1788-ХІІ у розмірі 30 відсотків, тоді як повинен був перерахувати відповідно до Закону № 1058-ІV у розмірі 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника.
Суди встановили, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні ПФУ та отримує пенсію у зв'язку з втратою годувальника з 14 березня 2005 року із розрахунку 50 відсотків від пенсії за віком померлого годувальника - ОСОБА_1. Загальний розмір пенсії складав 1525 грн 55 коп.
Відповідно до постанови Селидівського міського суду Донецької області від 17 жовтня 2011 року управління ПФУ зобов'язано згідно з частиною першою статті 7 Закону України від 2 вересня 2008 року № 345-VІ «Про підвищення престижності шахтарської праці» призначити ОСОБА_1 з 1 квітня 2012 року доплату як члену сім'ї шахтаря, який помер від професійного захворювання.
Відповідач, виконавши судове рішення, водночас здійснив перерахунок пенсії за нормами Закону № 1788-ХІІ з розрахунку 30 відсотків від середнього заробітку померлого годувальника. Згідно нового розрахунку розмір пенсійної виплати з 1 листопада 2012 року складає 1712 грн, з урахуванням доплати як вдові шахтаря.
Селидівський міський суд Донецької області постановою від 7 грудня 2012 року, яку залишено без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2013 року, позов задовольнив: визнав дії управління ПФУ щодо перерахунку пенсії протиправними та зобов'язав провести перерахунок пенсії відповідно до вимог Закон № 1058-ІV.
Вищий адміністративний суд України постановою від 3 квітня 2014 року рішення судів попередніх інстанцій скасував та ухвалив нове - про відмову в задоволенні позову.
У заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, ОСОБА_1 зазначає, що в доданих до заяви ухвалах суду касаційної інстанції від 6 листопада 2013 року та 6 березня 2014 року (справи №№ К/9991/33518/11, К/800/3359/13 відповідно) по-іншому, ніж в оскаржуваній постанові, застосовано положення статей 36, 37, 38, абзаців першого, другого пункту 16 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, положень Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII. <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_89/ed_2011_01_01/pravo1/Z970168.html?pravo=1>Просить ухвалу Вищого адміністративного суду України від 3 квітня 2014 року скасувати та залишити в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій.
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд оскаржуваного рішення Вищого адміністративного суду України підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Вищий адміністративний суд України, допускаючи справу до провадження Верховного Суду України, виходив із того, що в доданих до заяви рішеннях суду касаційної інстанції по-іншому, ніж у справі, що розглядається, застосовано положення статей 36, 37, 38, абзаців першого, другого пункту 16 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, положень Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII. <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_89/ed_2011_01_01/pravo1/Z970168.html?pravo=1>
Так, у справах, рішення суду касаційної інстанції в яких додано до заяви, цей суд дійшов висновку, що оскільки абзацом другим пункту 16 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV (у редакції Закону України від 17 листопада 2005 року № 3108-ІV «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; далі - Закон № 3108-ІV) визначено, що положення Закону № 1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років, відповідач безпідставно застосував до спірних правовідносин положення Закону № 1788-XII.
Натомість у справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України дійшов іншого висновку та зазначив в оскаржуваній ухвалі, що абзацом 1 пункту 16 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Таким чином, призначення позивачці пенсії в розмірі 30 відсотків заробітку годувальника, але не менше соціальної пенсії, встановленої для відповідної для відповідної категорії непрацездатних осіб, не суперечить Закону № 1058-ІV, оскільки цим Законом не визначено розмір пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві. Отже, суд зазначив, що стаття 37 Закону № 1058-ІV поширюється на випадки втрати годувальника, не пов'язані з нещасним випадком на виробництві.
Аналіз наведених рішень суду касаційної інстанції дає підстави вважати, що цей суд неоднаково застосував зазначені норми права.
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.
Статтею 9 Закону № 1058-IV встановлено види пенсійних виплат і соціальних послуг, зокрема в частині першій зазначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів ПФУ в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Розділом V вказаного Закону визначено умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника (стаття 36), розмір такої пенсії (стаття 37), період, на який вона призначається, зміна її розміру (стаття 38), призначення однієї пенсії у зв'язку з втратою годувальника на всіх членів сім'ї, виділення частки пенсії (стаття 39).
Так, зокрема, відповідно до частини першої статті 37 цього Закону пенсія у зв'язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї призначається в розмірі 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника.
Разом із тим згідно з частиною восьмою статті 36 Закону № 1058-IV пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, призначаються відповідно до Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1105-XIV). Відповідно до частини четвертої статті 33 Закону № 1105-XIV пенсія у разі смерті годувальника призначається і виплачується згідно із законодавством. Тобто вказана норма містить посилання на законодавство про пенсійне забезпечення, оскільки, як визначено абзацом сьомим частини другої статті 5 Закону № 1058-IV, виключно цим Законом визначаються умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.
Абзацом першим пункту 16 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, який прийнятий пізніше Закону № 1788-XII, встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Згідно з абзацом другим пункту 16 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV положення Закону № 1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років. Цим абзацом було доповнено вказаний пункт згідно із Законом № 3108-IV.
Таким чином, враховуючи, що Закон № 1058-IV, який прийнятий останнім у часі та, як зазначено у його преамбулі, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів ПФУ, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, а також те, що він чітко визначає, в якій частині застосовується Закон № 1788-XII, пріоритетному застосуванню до відносин, пов'язаних з призначенням і виплатою пенсій у зв'язку з втратою годувальника, підлягає Закон № 1058-IV.
Право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника закріплено, зокрема, абзацом другим частини першої статті 36 Закону № 1058-IV, відповідно до якого батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.
Сервіси для юристів