ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2014 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Кривенка В.В.,суддів:Гриціва М.І., Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.В., Прокопенка О.Б., Тітова Ю.Г., - розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_9 до управління Пенсійного фонду України в м. Єнакієве Донецької області (далі - управління ПФУ), треті особи - Єнакієвська територіальна організація профспілки працівників вугільної промисловості України, структурний підрозділ «Шахта імені Калініна» державного підприємства «Артемвугілля» (далі - Підприємство), про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
в с т а н о в и л а:
У травні 2013 року ОСОБА_9 звернувся до суду з позовом, у якому просив:
- скасувати рішення управління ПФУ від 2 квітня 2013 року № 803493 про відмову включити до пільгового стажу період його роботи на Підприємстві за професією гірничого монтажника з повним робочим днем у шахті з 21 листопада 2005 року по 16 жовтня 2007 року;
- зобов'язати управління ПФУ зарахувати цей період роботи до пільгового стажу та перерахувати пенсію з урахуванням зазначеного страхового стажу з 30 липня 2012 року.
На обґрунтування позову ОСОБА_9 зазначив, що професія гірничого монтажника з повним робочим днем у шахті згідно зі Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 36 (далі - список № 1), віднесена до робіт, зайнятість на яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1788-ХІІ).
Позивач також зазначив, що відмова управління ПФУ включити до пільгового стажу вказаний період його роботи на Підприємстві у зв'язку з непроведенням своєчасної атестації робочих місць, як це передбачено положеннями Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442 (далі - Порядок проведення атестації, постанова № 442 відповідно), є порушенням його конституційного права на соціальний захист.
Суди встановили, що ОСОБА_9 з 3 липня 2009 року перебуває на обліку в управлінні ПФУ та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1.
У період з 21 листопада 2005 року по 31 січня 2008 року позивач працював на Підприємстві на посаді гірничого монтажника підземного, яка відноситься до переліку робіт, зайнятість на яких дає право працівникам на пільги, у тому числі й на пільгове пенсійне забезпечення за списком № 1.
У липні 2012 року ОСОБА_9 звернувся до управління ПФУ із заявою про зарахування до пільгового стажу періоду його роботи на посаді гірничого монтажника підземного.
Управління ПФУ рішенням від 2 квітня 2013 року № 803493 відмовило ОСОБА_9 у зарахуванні до пільгового стажу зазначеного періоду у зв'язку з непідтвердженням права на пільгове пенсійне забезпечення результатами атестації робочих місць за цей період. Управління ПФУ зазначило, що оскільки атестація робочих місць, яка має проводитися на підприємствах не рідше ніж один раз на 5 років, на Підприємстві була проведена 15 листопада 2000 року та 16 жовтня 2007 року, то період роботи позивача з 21 листопада 2005 року по 16 жовтня 2007 року не може бути зараховано до пільгового стажу.
Єнакіївський міський суд Донецької області постановою від 18 липня 2013 року у задоволенні позову відмовив. При цьому суд виходив із того, що в управління ПФУ не було підстав для врахування вказаного стажу позивача як пільгового за списком № 1, оскільки в період з 21 листопада 2005 року по 16 жовтня 2007 року атестація його робочого місця не проводилася у зв'язку з відсутністю коштів на Підприємстві.
Донецький апеляційний адміністративний суд постановою від 27 серпня 2013 року, яку залишено без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 березня 2014 року, постанову суду першої інстанції скасував, позовні вимоги задовольнив.
У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, управління ПФУ зазначає, що в доданій до заяви постанові Вищого адміністративного суду України від 10 квітня 2014 року по-іншому, ніж в оскаржуваній ухвалі, застосовано положення Закону № 1788-ХІІ та пункти 1, 2 Порядку проведення атестації. Просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 12 березня 2014 року і прийняти рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.
Вищий адміністративний суд України, допускаючи цю справу до провадження Верховного Суду України, виходив із того, що в постанові Вищого адміністративного суду України від 10 квітня 2014 року, копію якої додано до заяви, по-іншому, ніж у справі, що розглядається, застосовано зазначені норми права.
У справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України, погоджуючись із рішенням апеляційного суду, виходив із того, що положеннями Порядку проведення атестації обов'язок по проведенню атестації робочих місць покладено на керівників підприємств, а тому непроведення такої атестації у визначені законодавством строки не може позбавити громадян їх конституційного права на соціальний захист, зокрема на пенсію за віком на пільгових умовах.
Водночас у постанові Вищого адміністративного суду України від 10 квітня 2014 року, наданій заявником на підтвердження наведених у заяві доводів, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що оскільки у спірному періоді на підприємстві не проводилася атестація робочих місць, то пенсійний орган обґрунтовано відмовив позивачу у зарахуванні цього періоду роботи на посаді, яка включена до списку № 1, до пільгового стажу.
Аналіз наведених рішень суду касаційної інстанції дає підстави вважати, що він неоднаково застосував зазначені норми права.
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, колегія суддів виходить із такого.
Відповідно до пункту «а» частини першої статті 13 Закону № 1788-ХІІ на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації та розробленими на виконання постанови № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 1 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).
Основна мета атестації, як випливає із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.
Сервіси для юристів