П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 червня 2015 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Терлецького О.О.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., - розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_10 до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України (далі − Фінуправління), Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
встановила:
У березні 2014 року ОСОБА_10 звернувся до суду з позовом, у якому просив: визнати протиправними дії Фінуправління щодо нарахування та виплати йому грошової допомоги при звільненні, передбаченої частиною другою статті 15 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2011-ХІІ), без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - постанова № 889); зобов'язати Фінуправління здійснити перерахунок грошової допомоги при його звільненні, включивши до грошового забезпечення щомісячну додаткову грошову винагороду у розмірі 40 % місячного грошового забезпечення, з урахуванням виплаченої суми.
На обґрунтування позову ОСОБА_10 послався на те, що одноразова грошова допомога, передбачена постановою № 889, входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців і на підставі частини другої статті 9, частини другої статті 15 Закону № 2011-ХІІ має бути включена до складу грошової допомоги, яка підлягає виплаті військовослужбовцям при звільненні з військової служби за станом здоров'я.
Солом'янський районний суд міста Києва постановою від 30 травня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2014 року, у задоволенні позову відмовив.
Суди встановили, що ОСОБА_10 проходив службу у військовій частині А2516 на посаді заступника начальника служби ветеринарної медицини - головного епізоотолога служби ветеринарної медицини. Наказом Міністра оборони України від 11 листопада 2013 року № 366 він був звільнений з військової служби в запас на підставі пункту «б» частини шостої статті 26 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) за станом здоров'я, а наказом командира військової частини А2516 від 15 листопада 2013 року № 219 його виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення та направлено на військовий облік до Солом'янського районного у м. Києві військового комісаріату. Вихідна допомога позивачу була виплачена у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з розрахунку 31 рік у сумі 93 721 грн 22 коп.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що у діях відповідачів при визначенні та виплаті позивачу грошової допомоги при звільненні в сумі
93 721 грн 22 коп. відсутні ознаки протиправності, оскільки щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою № 889 та Інструкцією про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженою наказом Міністра оборони України від 15 листопада 2010 року № 595 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 листопада 2010 року за № 1194/18489), виданою на виконання постанови № 889 (далі - Інструкція, наказ № 595 відповідно), - це тимчасова, нефіксована і нещомісячна виплата, а тому вона не може включатися до розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 3 жовтня 2014 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_10 на вказані вище судові рішення у справі, що розглядається, відмовив на підставі пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України.
Не погоджуючись із ухвалою Вищого адміністративного суду України від 3 жовтня 2014 року, ОСОБА_10 звернувся із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України одних і тих самих норм права, які регулюють підстави, умови та порядок виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. Просить ухвалу Вищого адміністративного суду України від 3 жовтня 2014 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
На обґрунтування заяви додав копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 28 травня, 25 вересня та 6 листопада 2014 року (справи №№ К/800/17400/14, К/800/23928/14, К/800/4397/14 відповідно), які, на його думку, підтверджують неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
За змістом пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» (далі - Закон № 192-VIII) заяви про перегляд Верховним Судом України рішень судів, що надійшли до судів касаційних інстанцій для вирішення питання про допуск справи до провадження Верховного Суду України та рішення за якими не було прийнято на день набрання чинності цим Законом, розглядаються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що у задоволенні заяви слід відмовити з таких підстав.
У рішеннях, які надані заявником на підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права, касаційний суд вказав, що щомісячна додаткова грошова винагорода була встановлена постановою № 889, виплачувалася позивачам щомісяця з дня запровадження до дня звільнення з військової служби, тобто мала постійний характер, і на підставі положень статті 9 Закону № 2011-XII має включатися до розрахунку грошової допомоги при звільненні.
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судами касаційної інстанції зазначених норм права у подібних правовідносинах, колегія суддів виходить із такого.
Згідно із частиною другою статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
У постанові Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідно до частини другої статті 15 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
У пункті 1 постанови № 889 встановлено, що військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади у військових частинах, підрозділах, закладах, установах та організаціях Збройних Сил (за переліком згідно з додатком), посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та Державної прикордонної служби мають право на отримання щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення. Граничні розміри, порядок та умови виплати цієї винагороди визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ та Адміністрацією Державної прикордонної служби за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення (пункт 2 зазначеної постанови).
Згідно з підпунктом 2.2 пункту 2 Інструкції (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних відносин) виплата винагороди військовослужбовцям з 1 вересня 2013 року здійснюється у розмірі 40 % місячного грошового забезпечення.
За пунктом 5 Інструкції така винагорода виплачується на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації), а командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників).
Ураховуючи наведене, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла правового висновку, що щомісячна додаткова грошова винагорода, яка передбачена постановою № 889 та Інструкцією, має тимчасовий характер, оскільки виплата такої винагороди дозволена за наявності наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації) або вищого командира (начальника) залежно від настання спеціальних обставин, її розмір не є фіксованим, а виплата не є щомісячною, тому вона не включається до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби.
Аналогічна правова позиція щодо застосування частини другої статті 9 Закону № 2011-ХІІ, постанови № 889, Інструкції, які регулюють підстави, порядок та умови виплати щомісячної одноразової грошової допомоги, були висловлені раніше колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постановах від 15 жовтня 2013 року та 4 листопада 2014 року (справи №№ 21-368а13, 21-473а14 відповідно).
Керуючись підпунктом 2 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд», статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України
п о с т а н о в и л а:
У задоволенні заяви ОСОБА_10 відмовити.
Сервіси для юристів