П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ України
16 червня 2014 року м. Київ
Верховний Суд України у складі:
головуючого:Барбари В.П.,
суддів: Балюка М.І., Берднік І.С., Вус С.М., Глоса Л.Ф., Гошовської Т.В., Григор'євої Л.І., Гриціва М.І., Гуля В.С.,
Гуменюка В.І., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Заголдного В.В., Канигіної Г.В., Кліменко М.Р., Ковтюк Є.І., Колесника П.І., Короткевича М.Є., Коротких О.А., Косарєва В.І., Кривенди О.В., Кривенка В.В., Лященко Н.П., Маринченка В.Л., Охрімчук Л.І., Панталієнка П.В., Патрюка М.В., Пивовара В.Ф., Потильчака О.І., Прокопенка О.Б., Сеніна Ю.Л., Сімоненко В.М., Скотаря А.М., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., Шицького І.Б., Школярова В.Ф., Яреми А.Г., -
розглянувши на спільному засіданні всіх судових палат Верховного Суду України заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Українська гірничо-промислова компанія» про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 26 грудня 2013 року в справі за заявою державного підприємства «Селидіввугілля» про визнання наказу господарського суду Донецької області від 05 липня 2004 року таким, що не підлягає виконанню, у справі № 1/161 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Українська гірничо-промислова компанія» до державного підприємства «Селидіввугілля» про звернення стягнення на заставлене майно на суму 29 223 000 грн 00 коп.,
встановив:
У травні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Українська гірничо-промислова компанія» (далі - ТОВ «Українська гірничо-промислова компанія») звернулося до Верховного Суду України із заявою про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 26 грудня 2013 року.
Заяву обґрунтовано тим, що 05 липня 2004 року на примусове виконання рішення від 22 червня 2004 року у справі № 1/161 господарським судом Донецької області видано наказ, яким звернуто стягнення на заставлене майно на загальну суму 13 321 521 грн 32 коп., що належить державному підприємству «Селидіввугілля» (далі - ДП «Селидіввугілля») на користь акціонерного комерційного агропромислового банку «Україна» (далі - АК АПБ «Україна») в особі Донецької обласної дирекції.
16 липня 2008 року між АК АПБ «Україна», як первісним кредитором і ТОВ «Українська гірничо-промислова компанія», як новим кредитором, укладено договір № 34 про відступлення права вимоги, відповідно до якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває всіх прав вимоги, що належать первісному кредиторові за всіма зобов'язаннями у тих обсягах і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, які підтверджені рішенням господарського суду Донецької області від 22 червня 2004 року про звернення стягнення на заставлене майно, а також як правонаступника за борговими зобов'язаннями перед АК АПБ «Україна».
06 листопада 2012 року ТОВ «Українська гірничо-промислова компанія» звернулося до Європейського суду з прав людини із заявою № 71904/12 з підстав порушення Урядом України п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції щодо тривалого невиконання рішення господарського суду Донецької області від 22 червня 2004 року.
У свою чергу 20 вересня 2013 року ДП «Селидіввугілля» звернулося із заявою до господарського суду Донецької області у справі № 1/161 про визнання наказу господарського суду Донецької області від 05 липня 2004 року таким, що не підлягає виконанню повністю.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 07 жовтня 2013 року визнано таким, що не підлягає виконанню наказ господарського суду Донецької області від 05 липня 2004 року про звернення стягнення на заставлене майно на загальну суму 13 321 521 грн 32 коп. у вигляді вугілля марки ДГР зольністю 39,5 з теплотворною здатністю 7560, сера - 3,0, вхід летучих речовин - 42,5, яке належить ДП «Селидіввугілля» і знаходиться у структурному підрозділі «Шахта «Курахівська».
Суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до рішення господарського суду м. Києва від 22 березня 2013 року у справі № 910/3358/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18 червня 2013 року та постановою Вищого господарського суду України від 18 вересня 2013 року, визнано недійсним договір відступлення права вимоги № 34 від 16 липня 2008 року, укладений між АК АПБ «Україна» та ТОВ «Українська гірничо-промислова компанія».
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 30 жовтня 2013 року апеляційну скаргу позивача на ухвалу господарського суду Донецької області від 07 жовтня 2013 року повернуто позивачеві без розгляду з підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки судом установлено, що скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку.
Постановою Вищого господарського суду України від 26 грудня 2013 року в задоволенні касаційної скарги ТОВ «Українська гірничо-промислова компанія» в частині оскарження ухвали Донецького апеляційного господарського суду від 30 жовтня 2013 року відмовлено та залишено її без змін, а в частині оскарження ухвали господарського суду Донецької області від 07 жовтня 2013 року - залишено без розгляду.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 13 лютого 2014 року у справі «Щукін та інші проти України» (САSЕ ОF SHCHUKIN АND OТНЕRS v. UKRAINЕ) встановлено порушення Україною п. 1 ст. 6 та ст.. 13 Конвенції, а також ст.. 1 Протоколу № 1 до Конвенції, у зв'язку з тривалим невиконанням рішення на користь заявника (ТОВ «Українська гірничо-промислова компанія»). Зазначене рішення набрало статусу остаточного 13 травня 2014 року.
У квітні 2014 року ТОВ «Українська гірничо-промислова компанія» звернулося до Верховного Суду України через Вищий господарський суд України із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 26 грудня 2013 року в справі № 1/161 з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 11116 ГПК України, у якій просить скасувати зазначену постанову, ухвали судів першої та апеляційної інстанції і прийняти нове рішення, яким:
- застосувати до спірних відносин позовну давність, передбачену ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України, яка пропущена ДП «Селидіввугілля» без поважної причини, та визнати недійсним провадження від 07 жовтня 2013 року в справі № 1/161;
- відмовити ДП «Селидіввугілля» у задоволенні заяви про визнання наказу господарського суду Донецької області від 05 липня 2004 року в справі № 1/161 таким, що не підлягає виконанню;
- визнати наказ господарського суду Донецької області від 05 липня 2004 року в справі № 1/161 дійсним і таким, що підлягає виконанню повністю;
- зобов'язати негайно видати наказ у справі № 1/161 про стягнення з України боргу на користь стягувача ТОВ «Українська гірничо-промислова компанія» згідно з рішенням господарського суду Донецької області від 22 червня 2004 року в справі № 1/161 в сумі 13 322 350 грн 07 коп. і додаткової заборгованості в якості збитків у сумі 2 000 євро згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Щукін та інші проти України» (заява № 59834/09, куди включена заява № 71904/12) від 13 лютого 2014 року;
- стягнути негайно вказані суми з України на користь ТОВ «Українська гірничо-промислова компанія» на рахунок товариства за реквізитами зазначеними у заяві;
- зобов'язати ДП «Селидіввугілля» передати стягувачу ТОВ «Українська гірничо-промислова компанія» вугілля в кількості 553 685 тон згідно з кредитним договором від 29 червня 1998 року № 3 і договором переведення боргу від 18 січня 2000 року № 1, або як альтернативну сатисфакцію - грошовий еквівалент цього вугілля в розмірі на дату постановлення Верховним Судом України рішення в справі № 1/161;
- здійснювати технічну звукофіксацію судового процесу.
В обґрунтування заяви надано копію рішення Європейського суду з прав людини від 13 лютого 2014 року в справі «Щукін та інші проти України» (заява № 59834/09 та 249 інших заяв).
Ухвалою Вищого господарського суду України від 28 квітня 2014 року справу допущено до провадження Верховного Суду України та призначено до розгляду на 16 червня 2014 року.
Сервіси для юристів