ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 березня 2026 року
м. Київ
cправа № 922/4053/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго»
на ухвалу Господарського суду Харківської області від 18.11.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.01.2026 у справі
за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго»
до Комунального підприємства «Харківводоканал» в особі комісії з реорганізації
про стягнення 4 882 792 033,33 грн,
1. Короткий зміст судових рішень
1.1. Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (далі - ДПЗД «Укрінтеренерго») звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Комунального підприємства «Харківводоканал» (далі - КП «Харківводоканал») в особі комісії з реорганізації, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість за спожиту електричну енергію в розмірі 4 882 792 033,33 грн., з яких: 3 739 083 737,82 грн. - заборгованість за спожиту електричну енергію за період постачання з 13.12.2022 по 30.09.2025, 426 190 481,50 грн. - інфляційні, 717 517 814,01 грн. - 15% річних. Також позивач просить покласти на відповідача судові витрати.
1.2. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.11.2025 у справі №922/4053/25, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 09.01.2026, повернуто позовну заяву та додані до неї документи ДПЗД «Укрінтеренерго».
Судові рішення аргументовано тим, що предметом спору в межах справи №922/4053/25 є стягнення заборгованості за дванадцятьма окремими договорами постачання електричної енергії. На виконання кожного з перелічених договорів постачання сторонами складено акти купівлі-продажу електроенергії за відповідні періоди, подано інші докази окремо за кожним договором.
Позов подано з визначенням окремих сум боргу за кожним договором постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» окремо. На обґрунтування сум, заявлених до стягнення, позивачем подано договори із додатковими угодами до них, акти купівлі-продажу електроенергії до кожного договору окремо. окремі розрахунки заборгованості за кожним договором, сформовані з урахуванням різних обсягів споживання електричної енергії відповідачем (згідно з даними про обсяги споживання електричної енергії, наданими операторами системи розподілу - АТ «Харківобленерго» та АТ «Укрзалізниця») за кожним договором окремо.
Кожна з означених вимог (за кожним договором) є самостійною вимогою. Вимоги не пов`язані між собою ні підставами виникнення, ні поданими доказами та не є основними і похідними одна від одної, оскільки від задоволення одних не залежить задоволення інших. Тобто, заявлені ДПЗД «Укрінтеренерго» вимоги не відповідають правилам об`єднання, визначеним частиною першою статті 173 ГПК України.
Сама лише обставина застосування сторонами типової форми договору не свідчить про те, що заявлені ДПЗД «Укрінтеренерго» позовні вимоги пов`язані між собою підставою виникнення, оскільки зобов`язання зі сплати вартості спожитої електричної енергії виникають не з типового договору, а з окремих договорів, на підставі фактичного споживання електричної енергії у відповідні періоди.
Сумісний розгляд декількох вимог, навіть тісно пов`язаних і однорідних, розширює предмет доказування у справі, ускладнює розгляд та вирішення справи. Об`єднання позовів є правом, а не обов`язком суду. Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15.06.2023 у справі №911/2836/22, від 17.02.2022 у справі №915/1429/21, від 08.10.2019 у справі №910/7680/19.
З матеріалів позовної заяви ДПЗД «Укрінтеренерго» вбачається, що кількість додатків до позовної заяви (договорів, рахунків, актів тощо) складає 247 документів на майже 700 аркушах.
Сумісний розгляд заявлених позивачем у даній справі позовних вимог перешкоджатиме з`ясуванню взаємних прав і обов`язків сторін та суттєво ускладнить вирішення спору, з огляду на те, що під час розгляду справи суд повинен буде встановити обґрунтованість заявлених до стягнення з відповідача сум за кожним з дванадцяти договорів, обґрунтованість періодів, за які позивач здійснює нарахування заявлених до стягнення сум за кожним договором та надати їм правову оцінку.
У разі порушення правил об`єднання позовних вимог, суд з метою виконання завдання господарського судочинства може не повертати позовну заяву, а за клопотанням учасника справи або за власною ініціативою самостійно роз`єднати позовні вимоги за правилами частини шостої статті.173 ГПК України та розглянути кожну із заявлених вимог окремо. Проте вчинення відповідної процесуальної дії є дискрецією господарського суду, яка застосовується (або не застосовується) ним з урахуванням конкретних обставин справи та за власним переконанням, а тому незастосування місцевим судом своїх повноважень по роз`єднанню позовних вимог не може бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали. Подібні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 17.12.2022 у справі № 915/1429/21.
Вищенаведене стало підставою для повернення позовної заяви на підставі пункту 2 частини п`ятої статті 174 ГПК України.
2. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
2.1. ДПЗД «Укрінтеренерго» звернулося із касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення та направити справу для відкриття провадження.
Скаржник зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування положень частин третьої, п`ятої статті 112 ЦК України, статей 2, 6, 13, 173, 174 ГПК України, Європейської конвенції з прав людини в частині об`єднання всіх кредиторських вимог при поданні одного позову до ліквідаційної комісії, так і в частині питання прощення боргу, що порушує основне завдання та засади (принципи) судочинства в частині забезпечення судом ефективного захисту порушених прав та інтересів суб`єктів господарювання.
На думку скаржника, суди необґрунтовано обмежили право позивача на справедливий суд та ефективний засіб правового захисту шляхом подання одного позову до ліквідаційної комісії, що фактично унеможливлює в подальшому захист права.
Договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», до якого відповідач приєднався 13.12.2022 був продовжений в частині постачання на підставі Положення № 148, і відсутні інші окремі договори, про що помилково зазначають суди. Така правова позиція викладена у Постановах Верховного Суду від 25 вересня 2024 року у справі № 910/12754/23 та від 12 вересня 2024 року у справі № 910/12587/23.
Отже, постачання електричної енергії Відповідачу з 13.12.2022 здійснювалося на одній правовій підставі - публічному договорі про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» який діє протягом воєнного стану на підставі пункту 7 Положення №148.
Сервіси для юристів