Постанова ВСУ від 16.03.2016 року у справі №6-2589цс15

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2016 року м. Київ

Судова палата у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Гуменюка В.І., суддів Охрімчук Л.І.,Сімоненко В.М., Сеніна Ю.Л.,Яреми А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів за заявою ОСОБА_7 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 серпня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2014 року ОСОБА_6 звернулася до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що на підставі рішення суду із

ОСОБА_7 підлягають стягненню аліменти на утримання їх сина - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 300 грн щомісячно, однак відповідач сплачує аліменти несвоєчасно та не в повному обсязі. Посилаючись на зазначені обставини, позивачка просила суд стягнути з відповідача в судовому порядку 10 тис. 164 грн 60 коп. пені від суми несплачених аліментів (4 тис. 712 грн 96 коп.) за період з 10 липня 2013 року до 24 листопада 2014 року.

Малинський районний суд Житомирської області рішенням від

28 травня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 14 липня 2015 року, позов ОСОБА_6 задовольнив частково: стягнув зі ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 3 тис. грн пені від суми несплачених аліментів; у задоволенні решти позовних вимог відмовив; вирішив питання про розподіл судових витрат.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 10 серпня 2015 року відмовив ОСОБА_7 у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 5 частини четвертої статті 328 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

27 жовтня 2015 року до Верховного Суду України звернувся

ОСОБА_7 із заявою про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 серпня 2015 року з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме частини першої статті 196 Сімейного кодексу України (далі - СК України), а також невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

У зв'язку із цим ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від

10 серпня 2015 року та ухвалити нове рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини першої статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Згідно зі статтею 3604 ЦПК України Верховний Суд України задовольняє заяву за наявності однієї з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4 частини першої статті 355 цього Кодексу.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 28 жовтня 2013 року із ОСОБА_7 стягнуто на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання сина - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 300 грн щомісячно, починаючи з 10 липня 2013 року до повноліття дитини (а. с. 57).

На виконання зазначеного рішення видано виконавчий лист, на підставі якого відкрито виконавче провадження (а.с. 40 - 41).

ОСОБА_7 допустив заборгованість зі сплати щомісячних сум аліментів.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодились суди апеляційної та касаційної інстанцій, нарахував неустойку (пеню) у розмірі 6 тис. 912 грн від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення по кожному місячному платежу окремо до повного погашення заборгованості. Однак, урахувавши майновий стан відповідача та керуючись положеннями частини другої статті 196 СК України, суд зменшив розмір стягуваної суми пені до 3 тис. грн.

ОСОБА_7 зазначає, що суд касаційної інстанції під час розгляду більш ніж двох справ з подібними предметами спору, підставами позову, змістом позовних вимог та встановленими судом фактичними обставинами й однаковим матеріально-правововим регулюванням спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу судових рішень у цих справах.

На обґрунтування своїх вимог заявник надав ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від

26 січня та 16 липня 2015 року.