П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 лютого 2016 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючогоМаринченка В.Л.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Кривенди О.В., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом приватного підприємства «Вестра» (далі - Підприємство) до Південної митниці Державної митної служби України (правонаступником якої є Південна митниця Міністерства доходів і зборів України; далі - Митниця, ДМСУ відповідно), Головного управління Державного казначейства України в Одеській області (на сьогодні - Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області; далі - ГУ ДКС), за участю прокуратури м. Одеси, прокуратури Одеської області, про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення коштів,
в с т а н о в и л а:
У листопаді 2012 року Підприємство звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому з урахуванням уточнень позовних вимог просило:
- визнати протиправною бездіяльність Митниці щодо повернення надмірно сплачених Підприємством мита та податку на додану вартість (далі - ПДВ), які було зараховано до державного бюджету;
- зобов'язати ГУ ДКС здійснити повернення Підприємству надмірно сплачених до бюджету мита у сумі 3 132 872 грн 86 коп. та ПДВ у сумі 6 808 190 грн 63 коп., які було зараховано до бюджету, в загальній сумі 9 941 063 грн 49 коп.
На обґрунтування позовних вимог зазначило, що Підприємство подало Митниці всі документи для визначення ціни товару, що імпортується, за ціною договору. Внаслідок безпідставного завищення Митницею митної вартості товару - у зв'язку з коригуванням за шостим (резервним) методом, позивач переплатив мито та ПДВ, оскільки останні були нараховані Митницею виходячи із збільшеної вартості товару (після митної оцінки).
Підприємство в установлені строки направляло Митниці заяви про повернення надмірно сплачених коштів, однак Митниця не вирішувала це питання.
Суди встановили, що 16 лютого 2012 року між Підприємством та компанією «RANDLUX SALES INC» було укладено контракт № ВЕАА/12 відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобов'язується поставляти, а покупець - приймати та оплачувати товар відповідно до специфікації поставки або інвойсів.
14 червня 2012 року між Підприємством та компанією «CORTDALE INTERPRISES S.A.» було укладено контракт № ВС-2012, відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобов'язується поставляти, а покупець - приймати та оплачувати товар відповідно до специфікації поставки або інвойсів, а пунктом 4 цього контракту передбачено, що продавець здійснює поставку товару на умовах, які оговорюються на кожну партію в інвойсах, що є невід'ємною частиною контракту. Ціна товару визначається для кожної партії та зазначається в інвойсах на окрему поставку. Умови поставки - СІР, СІF, DDU, DAF, СРТ.
Відповідно до умов цих контрактів Підприємству були поставлені товари загальною фактурною вартістю 19 164 279 грн 99 коп. згідно з відповідними інвойсами, складеними продавцем.
У період з 29 червня по 9 липня 2012 року Підприємство підготувало та подало Митниці митні декларації. Фактурна вартість товарів зазначена у митних деклараціях (графи 22, 42) згідно з інвойсами та складає 19 164 279 грн 99 коп. Митна вартість товарів у цих деклараціях зазначена згідно з шостим методом визначення митної вартості та склала 50 132 480 грн 45 коп.
10 вересня 2012 року Підприємство звернулося до Митниці із заявою про повернення надмірно сплачених мита та ПДВ. Однак відповідач не здійснив заходів щодо повернення позивачу надмірно сплачених коштів.
Одеський окружний адміністративний суд постановою від 22 квітня 2013 року позовні вимоги задовольнив.
Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 4 червня 2013 року постанову суду першої інстанції змінив: абзац третій резолютивної частини виклав у такій редакції: «Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Вестра» (місцезнаходження вул. Люстдорфська дорога, 92/94, м. Одеса, 65088, код 32028708) надмірно сплачені до бюджету мито у розмірі 3 132 872 грн 86 коп. та ПДВ у розмірі 6 808 190 грн 63 коп., які були зараховані до бюджету, всього на загальну суму 9 941 063 грн 49 коп.». У решті постанову суду залишив без змін.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 11 березня 2014 року з урахуванням ухвали про виправлення описок від 15 квітня 2014 року ці судові рішення залишив без змін.
У заявах про перегляд судового рішення Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), Митниця та Генеральна прокуратура України зазначають, що в доданих до заяв рішеннях суду касаційної інстанції по-іншому, ніж в оскаржуваній ухвалі, застосовано положення Митного кодексу України 2002 року, Митного кодексу України 2012 року (далі - МК 2002 року та МК 2012 року відповідно) та Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом ДМСУ від 20 липня 2007 року № 618 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року за № 1097/14364; в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Порядок повернення). Просять скасувати всі судові рішення у цій справі і відмовити в задоволенні позову.
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заяви Митниці і Генеральної прокуратури України підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Вищий адміністративний суд України, допускаючи цю справу до провадження Верховного Суду України, виходив із того, що в рішеннях Вищого адміністративного суду України, зокрема, постановах від 17 жовтня 2013 року, 5 і 19 березня, 13 травня 2014 року та ухвалах від 5 лютого і 3 грудня 2013 року, 21 січня 2014 року, копії яких додано до заяв, по-іншому, ніж у справі, що розглядається, застосовано зазначені норми права.
Так, у справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України виходив із того, що Митниця не прийняла подані Підприємством митні декларації і не здійснила митне оформлення та пропуск товарів через митний кордон України у зв'язку із заниженням, на її думку, митної вартості товару, що імпортується, без належного оформлення цього рішення. Для встановлення митної вартості товару позивач за пропозицією Митниці використав резервний метод, у зв'язку з чим Підприємство зазначило митну вартість товару з урахуванням коригування (рядок 45 «коригування ціни товару») у загальній сумі 50 132 480 грн 45 коп., але в інвойсах, які додано до вантажних митних декларації (далі - ВМД), було вказано вартість товару, що є значно меншою ніж та, яка зазначена декларантом у митній декларації.
Враховуючи наведене, суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність застосування резервного методу визначення митної вартості товарів за відсутності доказів та обґрунтування неможливості застосування першого, а потім - кожного наступного методу. Помилкове визначення митної вартості товару призвело до надмірної сплати позивачем мита та ПДВ, а тому, незалежно від того, чиї винні дії чи добросовісна помилка призвели до надмірної сплати митних платежів, позивач має право на їх повернення.
Водночас у наданих для порівняння рішеннях суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що у правовідносинах із митницею та декларантом право останнього є порушеним у випадку письмової відмови митниці у митному оформленні товару за ціною, вказаною позивачем, та самостійного визначення митної вартості товару.
У разі добровільного внесення даних до ВМД декларант не може посилатися на порушення права, оскільки оскарження дій митниці з мотивів, які ґрунтуються на припущенні про можливе порушення права, є безпідставним. Для поновлення порушеного права має бути встановлена наявність рішення митниці про відмову в митному оформленні товару та визначенні його митної вартості. Митниця не приймала рішення про відмову у митному оформленні товару, а отже, доводи позивача про наявність факту надмірної сплати митних платежів є безпідставними.
У деяких рішеннях (від 21 січня, 5 і 19 березня 2014 року) суд касаційної інстанції зазначив, що питання контролю правильності обчислення декларантом митної вартості у разі виникнення обґрунтованого сумніву відносяться до виключної компетенції митних органів, тому суди, встановивши протиправність рішень митного органу про визначення митної вартості товару за тим чи іншим методом, не вправі підміняти митний орган, стягуючи з державного бюджету надмірно сплачену з такої вартості суму ПДВ або ввізного мита, фактично визначаючи при цьому інший метод обчислення митної вартості.
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні зазначених норм права, колегія суддів виходить із такого.
Згідно з частиною першою статті 260 МК 2002 року, який був чинним на момент укладення контракту від 16 лютого 2012 року, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу.
Сервіси для юристів