ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 січня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/18278/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Жайворонок Т. Є. - головуючої, Колос І. Б., Малашенкової Т. М.,
за участю секретаря судового засідання - Іщука В. В.,
представників:
позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Гаумарджос» -
Абросімова С. С.,
відповідача: Акціонерного товариства «Комерційний банк "Приватбанк"» -
не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гаумарджос»
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2024 (колегія суддів: Шапран В. В. (головуючий), Буравльов С. І., Андрієнко В. В.) та рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2024 (суддя Сташків Р. Б.)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гаумарджос»
до Акціонерного товариства «Комерційний банк "Приватбанк"»
про визнання договору недійсним,
УСТАНОВИВ:
У листопаді 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Гаумарджос» (далі - позивач, ТОВ «Гаумарджос») подало до господарського суду позов до Акціонерного товариства «Комерційний банк "Приватбанк"» (далі - відповідач, Банк), в якому просило визнати недійсним правочин у формі односторонньої відмови, вчинений Банком, щодо розірвання договору банківського обслуговування з ТОВ «Гаумарджос» за поточним рахунком НОМЕР_1 (далі - односторонній правочин).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Банк не підтвердив наявності підстав для припинення ділових відносин з позивачем у зв`язку зі встановленням клієнту неприйнятно високого ризику відповідно до ст. 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення» (далі - Закон № 361-IX) у редакції від 28.04.2020, тому оспорюваний правочин суперечить положенням ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та підлягає визнанню недійсним відповідно до ст. 215 цього Кодексу.
Господарський суд міста Києва у рішенні від 28.08.2024, залишеному без змін Північним апеляційним господарським судом у постанові від 22.10.2024, у задоволенні позову відмовив.
Висновки судів мотивовані тим, що односторонній правочин відповідача вчинений за наявності ґрунтовних підстав для відмови, відповідає приписам ст. 15 Закону № 361-IX та постанові Нацбанку України від 19.05.2020 № 65 «Про затвердження Положення про здійснення банками фінансового моніторингу» (далі - Положення № 65) та внутрішнім документам Банку щодо фінансового моніторингу, які передбачають обов`язок Банку відмовитися від ділових відносин з клієнтом у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику, в тому числі шляхом розірвання договору.
У поданій касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також наявність підстав касаційного оскарження за пп. 3, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, просить скасувати постановлені у справі рішення, ухвалити нове про задоволення позову.
Обґрунтовуючи наявність підстав касаційного оскарження судових рішень за пп. 3, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, позивач вказав, що:
1) відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування ч. 6 ст. 7, ст.ст. 11, 12, ч. 1 ст. 15 Закону № 361-IX та ст. 1075 ЦК України у подібних правовідносинах у випадках, коли банк, маючи підозри у сфері фінансового моніторингу, не звертається до клієнта з відповідним запитом про надання документів та/або інформації на спростування таких підозр, чим позбавляє клієнта права на відповідь у вигляді можливості спростувати підозри банку шляхом самостійного надання інформації та/або документів на відповідний запит;
2) суди не дослідили зібраних у справі доказів, а саме: пояснень ОСОБА_1 від 06.07.2022, наданих Банку разом з довідкою про нараховану заробітну плату від 24.06.2022 перед перерахуванням коштів, які є належним доказом підтвердження джерела їх походження, що є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України.
Верховний Суд в ухвалі від 05.12.2024 відкрив касаційне провадження у справі з підстав, передбачених пп. 3, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України.
19.12.2024 до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому Банк заперечив доводи касаційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Крім того, заявив клопотання про закриття касаційного провадження у справі в частині підстави за п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, яке колегія суддів залишає без задоволення з огляду на те, що згідно з ухвалою від 05.12.2024 касаційне провадження у справі відкрито з підстав, зокрема, за п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, однак не за п. 1 ч. 2 цієї статті.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи позивача, врахувавши заперечення відповідача у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов таких висновків.
Сервіси для юристів