П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 грудня 2015 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючогоСамсіна І.Л., суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Кривенка В.В., Маринченка В.Л., Терлецького О.О., -
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Алюпро» до державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві (далі - ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
в с т а н о в и л а:
ТОВ «Алюпро» звернулося до суду з позовною заявою про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 2 жовтня 2013 року №№ 0008292206, 0008302206.
На обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що висновки відповідача про порушення позивачем податкового законодавства в ході здійснення господарських операцій з ТОВ «Март» і ТОВ «Вегаплюс» не відповідають фактичним обставинам справи. Послався на наявність належним чином складених первинних документів, що підтверджують реальність господарських операцій з цими контрагентами у періоді, що перевірявся. За наведених обставин позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та просить їх скасувати.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. На обґрунтування правомірності висновків податкового органу та оскаржуваних податкових повідомлень-рішень послався на матеріали актів перевірок ТОВ «Март» і ТОВ «Вегаплюс», які вказують на укладення цими товариствами угод без мети настання реальних наслідків. Крім того, відповідач послався на наявність вироку стосовно директора ТОВ «Март», яким його визнано винним у скоєнні злочину, а саме ухиленні від сплати податків в особливо великих розмірах та внесенні до офіційних документів завідомо неправдивих даних. За таких обставин відповідач зазначає, що господарські операції позивача із зазначеними контрагентами не мали реального характеру. Вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення правомірними.
Суди встановили, що ДПІ провела планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Алюпро» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року.
У ході перевірки встановлено порушення позивачем вимог пункту 3.1 статті <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_183/ed_2013_01_01/pravo1/Z0334_0.html?pravo=1>, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_242/ed_2013_01_01/pravo1/Z0334_0.html?pravo=1>, пункту 10.1 статті 10 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (який був чинним на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 334/94-ВР), в результаті чого занижено податок на прибуток за І квартал 2011 року на 2 392 244 грн; підпунктів 14.1.27 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_24406/ed_2015_07_29/pravo1/T102755.html?pravo=1>, 14.1.36 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_172/ed_2015_07_29/pravo1/T102755.html?pravo=1> пункту 14.1 статті 14 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_123/ed_2015_07_29/pravo1/T102755.html?pravo=1>, підпункту 134.1.1 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_21045/ed_2015_07_29/pravo1/T102755.html?pravo=1> пункту 134.1 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_21044/ed_2015_07_29/pravo1/T102755.html?pravo=1> статті 134 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_21043/ed_2015_07_29/pravo1/T102755.html?pravo=1>, пунктів 138.1 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_21082/ed_2015_07_29/pravo1/T102755.html?pravo=1>, 138.2 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_21086/ed_2015_07_29/pravo1/T102755.html?pravo=1> статті 138 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_21081/ed_2015_07_29/pravo1/T102755.html?pravo=1>, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_21159/ed_2015_07_29/pravo1/T102755.html?pravo=1> статті 139 Податкового кодексу України (далі - ПК), в результаті чого позивач занизив податок на прибуток за ІІ квартал 2011 року на 1 714 420 грн 54 коп.; підпункту 14.1.181 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_424/ed_2015_07_29/pravo1/T102755.html?pravo=1> пункту 14.1 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_8538/ed_2015_07_29/pravo1/T102755.html?pravo=1> статті 14 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_123/ed_2015_07_29/pravo1/T102755.html?pravo=1>, пунктів 198.1 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_4031/ed_2015_07_29/pravo1/T102755.html?pravo=1>, 198.3 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_4044/ed_2015_07_29/pravo1/T102755.html?pravo=1>, 198.6 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_4052/ed_2015_07_29/pravo1/T102755.html?pravo=1> статті 198 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_4030/ed_2015_07_29/pravo1/T102755.html?pravo=1>, пункту 200.1 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_4068/ed_2015_07_29/pravo1/T102755.html?pravo=1> статті 200 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_4067/ed_2015_07_29/pravo1/T102755.html?pravo=1>, пункту 201.10 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_4146/ed_2015_07_29/pravo1/T102755.html?pravo=1> статті 201 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_4122/ed_2015_07_29/pravo1/T102755.html?pravo=1> ПК, у результаті чого позивач занизив суму податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 3 404 595 грн 95 коп.
У зв'язку із виявленими порушеннями на підставі акта перевірки від 17 вересня 2013 року № 496/22-6/36251163 (далі - Акт) ДПІ винесла податкові повідомлення-рішення від 2 жовтня 2013 року: № 0008292206, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 4 106 666 грн, у тому числі за основним платежем - 4 106 665 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1 грн; № 0008302206, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 3 404 597 грн, у тому числі за основним платежем - 3 404 596 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1 грн.
У періоді, що перевірявся, позивач здійснював господарські відносини з ТОВ «Вегаплюс», на підтвердження реальності яких надано: рахунок-фактуру, видаткову накладну, податкову накладну, банківську виписку, платіжне доручення.
Між позивачем і ТОВ «Март» також укладено договір від 22 жовтня 2010 року № 22/10, предметом якого є купівля-продаж алюмінієвих прутів. На підтвердження виконання умов зазначеного договору позивач надав: рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення.
Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 21 березня 2014 року у задоволенні адміністративного позову ТОВ «Алюпро» відмовив.
Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 26 червня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 липня 2015 року, апеляційну скаргу ТОВ «Алюпро» задовольнив: рішення суду першої інстанції скасував; адміністративний позов задовольнив - визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення.
Не погоджуючись із рішенням касаційного суду, ДПІ звернулася до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 29 липня 2015 року з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
На обґрунтування заяви ДПІ надала копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 17 квітня 2014 року та 15 червня 2015 року, які, на її думку, підтверджують неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а саме пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (який був чинним на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 168/97-ВР).
Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про наявність підстав для задоволення заяви.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 КАС перегляд Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах може здійснюватися виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Усуваючи розбіжності у правозастосуванні судом касаційної інстанції у подібних правовідносинах, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.
Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Аналогічні за змістом положення містяться й у ПК <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2015_01_17/pravo1/T102755.html?pravo=1>.
Так, вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_824/ed_2015_09_17/pravo1/T102755.html?pravo=1>. Згідно з пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2015_09_03/pravo1/T990996.html?pravo=1> (далі - Закон № 996-XIV).
Відповідно до статті 1 цього Закону <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_6/ed_2015_09_03/pravo1/T990996.html?pravo=1> первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.
Сервіси для юристів