ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 липня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/13229/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А.,
розглянув у письмовому провадженні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Нерон і Партнери» про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Автофургон»
до: (1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Нерон і Партнери»; (2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Патріот»
про визнання недійсним договору
ВСТАНОВИВ:
Верховний Суд постановою від 01.07.2026 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Автофургон» (далі - ТОВ «ВКП «Автофургон», позивач) залишив без задоволення, постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.03.2026 і рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2025 залишив без змін.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Нерон і Партнери» (далі - ТОВ «Нерон і Партнери», відповідач) у відзиві на касаційну скаргу зазначило, що очікує понести витрати на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції та надало детальний опис і докази понесення таких витрат в сумі 35 000 грн.
06.07.2026 до Верховного Суду надійшла заява відповідача про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції у розмірі 35 000 грн.
13.07.2026 позивач подав заперечення на вказану заяву відповідача. Вказує про те, що заява про ухвалення додаткового рішення не підлягає задоволенню з таких підстав:
- відповідач у порушення вимог частини 8 статті 129 ГПК України не зробив заяву до закінчення судових дебатів;
- договір від 17.07.2024 № 47-24 про надання правової допомоги не міг бути підписаний директором відповідача Ткачук А.С., так як остання перебуває за кордоном з 19.05.2024 і станом на 17.07.2024 в Україні не знаходилась, що свідчить про відсутність документального підтвердження надання правової допомоги;
- перелічені в акті наданих послуг від 03.07.2026 № 19 види виконаних адвокатом робіт/послуг не відповідають вимогам закону, а тому заявлені на їх відшкодування витрати не підлягають компенсації позивачем. Так, послуги з аналізу касаційної скарги (7 500 грн), визначення судової стратегії (5 000 грн) мають організаційний характер, є складовими підготовки процесуального документа - відзиву та окремо не можуть бути віднесені до правової допомоги; витрати за підготовку відзиву на касаційну скаргу в сумі 20 000 грн є завищеними та неспівмірними у розумінні статті 126 ГПК України, оскільки справа на стадії касаційного перегляду не передбачала дослідження нових доказів чи встановлення нових фактичних обставин, а правова позиція сторін була сформована ще під час розгляду справи судами попередніх інстанцій.
Дослідивши наведені у заяві доводи та заперечення позивача, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частин 1- 3 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічну правову позицію викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18, від 21.01.2020 у справі № 916/2982/16, від 07.07.2020 у справі № 914/1002/19).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), відшкодовуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
До ухвалення Верховним Судом постанови від 01.07.2026 відповідач у поданому відзиві на касаційну скаргу заявив про те, що очікує понести судові витрати у суді касаційної інстанції, які згідно з поданим останнім 28.06.2026 детальним описом робіт та поданими доказами у підтвердження таких витрат становлять 35 000 грн.
Отже, заявник дотримався вимог пункту 2 частини 8 статті 129 ГПК України щодо подання відповідної заяви, а протилежні доводи позивача колегія суддів відхиляє як безпідставні.
Також не заслуговують на увагу посилання позивача на неможливість підписання договору про надання правничої допомоги директором відповідача, оскільки такі твердження ґрунтуються на особистих припущеннях позивача, а сама по собі фізична відсутність особи на території України не виключає можливості особистого підписання нею документів.
У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 ГПК України).
Сервіси для юристів