ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 квітня 2014 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Кривенка В.В.,суддів:Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., -розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_9 до управління Пенсійного фонду України в м. Рівне Рівненської області (далі - управління ПФУ) про визнання протиправною та скасування вимоги,
в с т а н о в и л а:
У квітні 2013 року ОСОБА_9 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправними дії управління ПФУ щодо винесення вимоги від 14 лютого 2013 року № Ф-64 про сплату боргу в сумі 781 грн 45 коп. і скасувати зазначений документ.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_9 зазначив, що він є ФОП та одночасно пенсіонером за віком, а відтак згідно із Законом України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI) звільнений від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_9 зареєстрований як ФОП з 16 жовтня 2012 року.
З 1 листопада 2012 року позивач є платником єдиного податку і перебуває на спрощеній системі оподаткування (2 група), що підтверджується свідоцтвом платника єдиного податку серії НОМЕР_1 від 19 жовтня 2012 року.
Також він є пенсіонером за віком, що підтверджується посвідченням № 2321, та отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2262-ХІІ).
14 лютого 2013 року управління ПФУ прийняло вимогу про сплату боргу № Ф-64 зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 781 грн 45 коп.
Рівненський окружний адміністративний суд постановою від 3 червня 2013 року, залишеною без змін ухвалами Житомирського апеляційного адміністративного суду від 3 липня 2013 року та Вищого адміністративного суду України від 12 грудня 2013 року, позов ОСОБА_9 задовольнив частково: вимогу управління ПФУ від 14 лютого 2013 року № Ф-64 визнав протиправною та скасував. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, управління ПФУ, посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI, просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 12 грудня 2013 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_9
На обґрунтування заяви надано копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 28 січня 2014 року (справа № К/800/54198/13), яка, на думку заявника, підтверджує неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
У наданому для порівняння рішенні касаційний суд у подібних правовідносинах, залишаючи без змін рішення місцевого та апеляційного судів про скасування вимоги управління ПФУ, виходив із того, що ФОП, які отримують пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 2262-XII і які не досягли віку, з якого призначається пенсія за віком відповідно до статті 26 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), не звільняються від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на підставі частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI.
У справі, що розглядається, касаційний суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідно до положень частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI позивач звільнений від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Касаційний суд у своєму рішенні також зазначив, що призначення пільгової пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 2262-ХІІ жодним чином не позбавляє позивача права бути звільненим від сплати єдиного внеску на підставі частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI, оскільки зазначена норма не пов'язує звільнення від сплати єдиного внеску із досягненням особою певного віку, а передбачає звільнення від сплати цього платежу всіх пенсіонерів за віком, яким є позивач.
Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява управління ПФУ про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 12 грудня 2013 року підлягає частковому задоволенню.
Усуваючи розбіжності у застосуванні судом касаційної інстанції неоднакового застосування положень частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI та статей 1, 12 Закону № 2262-ХІІ, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.
Право чоловіків на пенсію за віком, що передбачене частиною першою статті 12 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ) та частиною першою статті 26 Закону № 1058-ІV у редакціях, чинних на час вчинення спірних відносин, пов'язується, зокрема, з досягненням 60 років.
Згідно зі статтею 1 Закону № 2262-ХІІ особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Відповідно до пункту «б» статті 12 Закону № 2262-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, звільнені зі служби за вислугу років, за віком, за станом здоров'я, у зв'язку із скороченням штатів або організаційними заходами і які на день звільнення досягли 45-річного віку, а ті з них, що є інвалідами війни, - незалежно від віку, і мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI, платниками єдиного внеску є ФОП, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
За приписами частини четвертої статті 4 цього Закону (зі змінами та доповненнями, внесеними Законом № 3609-VI, які набули чинності
6 серпня 2011 року), особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України на підставі аналізу зазначених норм права дійшла висновку, що ФОП, яким призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 2262-XII і які обрали спрощену систему оподаткування, не звільняються від сплати за себе єдиного внеску на підставі частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VІ. Тобто, від сплати за себе єдиного внеску звільняються лише ті ФОП, які обрали спрощену систему оподаткування і є пенсіонерами за віком.
Оскільки при вирішенні спору касаційний суд неправильно застосував норми матеріального права до встановлених у справі обставин, заяву управління ПФУ слід задовольнити частково: ухвалу касаційного суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до Вищого адміністративного суду України.
Керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України
Сервіси для юристів