П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 березня 2017 року м. Київ
Судова палата у господарських справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого Жайворонок Т.Є., суддів:Берднік І.С., Ємця А.А., за участю представників:
позивача - Івченка С.П.,
відповідача - Глушпенка В.О., Ляха К.М.,
Генеральної прокуратури України - Скрипки М.В., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» (далі - ПрАТ «ММК») про перегляд Верховним Судом України рішення Господарського суду м. Києва від 22 червня 2016 року, постанови Київського апеляційного господарського суду від 6 вересня 2016 року та постанови Вищого господарського суду України від 24 листопада 2016 року у справі № 910/7780/16 за позовом публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» (далі - ПАТ «ММК») до публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - ПАТ «Українська залізниця»), третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит» (далі - ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит»), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - державне підприємство «Донецька залізниця» (далі - ДП «Донецька залізниця»), про стягнення 71 934,16 грн,
в с т а н о в и л а:
У квітні 2016 року ПАТ «ММК» звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що ДП «Донецька залізниця», правонаступником якого є ПАТ «Укрзалізниця», здійснювало перевезення вагонами антрациту від вантажовідправника позивачеві. Під час приймання вантажу було виявлено, що один із відправлених вагонів не прибув, про що складено комерційний акт. ПАТ «ММК» просило стягнути з ПАТ «Укрзалізниця» заподіяні збитки у сумі 71 934,16 грн.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 22 червня 2016 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 6 вересня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 24 листопада 2016 року судові рішення попередніх інстанцій залишено без змін.
У заяві про перегляд із підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), ПрАТ «ММК» просить скасувати рішення суду першої інстанції, постанови судів апеляційної та касаційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
В обґрунтування заяви надано копії постанов Вищого господарського суду України від 4 серпня 2016 року у справі № 905/1021/16, від 31 жовтня 2016 року у справі № 905/780/16, від 9 листопада 2016 року у справі № 910/7846/16, правовідносини в яких є подібними до правовідносин у справі, що розглядається
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників осіб, які беруть участь у справі, перевіривши наведені у заяві обставини, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява ПрАТ «ММК» не підлягає задоволенню.
У справі, яка розглядається, судами встановлено, що на виконання умов договору поставки від 30 грудня 2013 року № УПр14/28/162 ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит» як вантажовідправником на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці за накладною від 25 липня 2014 року № 51567030 було відправлено вагони № 53520268, № 67873224, № 56175821 з вантажем антрацит.
Вантажоодержувачем за цією накладеною є ПАТ «ММК» (правонаступником якого є ПрАТ «ММК»).
24 жовтня 2015 року на станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці комерційним актом БН № 724359/1285 засвідчено факт неприбуття вагону № 56175821.
Згідно з комерційним актом по відправці значаться 3 напіввагони із вантажем антрацит; фактично прибуло два напіввагони; вагон № 56175821 відчеплений без складання акта загальної форми.
Розмір шкоди, спричиненої внаслідок втрати вантажу у вагоні № 56175821, за розрахунком позивача становить 71 934,16 грн.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив із того, що спірні правовідносини виникли між ПрАТ «ММК» як вантажоотримувачем і ДП «Донецька залізниця» як перевізником, позов заявлено до ПАТ «Українська залізниця» як до правонаступника ДП «Донецька залізниця». Водночас у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Реєстр) відсутня інформація про припинення ДП «Донецька залізниця», що не свідчить про перехід усіх прав та обов'язків до ПАТ «Українська залізниця» як правонаступника. На час розгляду справи даних про проведення інвентаризації майна ДП «Донецька залізниця», складання актів інвентаризації майна, а також складання та затвердження передавальних і зведених актів для передачі майна від ДП «Донецька залізниця» до статутного капіталу ПАТ «Українська залізниця» немає.
У справі № 905/1021/16, копію постанови в якій надано для порівняння, за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» до ПАТ «Українська залізниця» про стягнення вартості недостачі вантажу під час перевезення ДП «Донецька залізниця» суд касаційної інстанції, погоджуючись із висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для стягнення коштів, виходив із того, що ПАТ «Українська залізниця» є правонаступником ДП «Донецька залізниця». В обґрунтування такого висновку суд послався, зокрема, на: витяг із Реєстру, згідно з яким до списку юридичних осіб, правонаступником яких є ПАТ «Українська залізниця», віднесено ДП «Донецька залізниця»; передавальний акт від 5 серпня 2015 року, затверджений Міністром інфраструктури України 18 серпня 2015 року, за яким комісія з утворення ПАТ «Українська залізниця», керуючись ст. 107 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), підтверджує вартість і склад активів та зобов'язань ДП «Донецька залізниця». При цьому в акті визначено, що правонаступництво щодо всього майна, усіх прав та обов'язків ДП «Донецька залізниця», розташованого на території проведення антитерористичної операції, не включається до зведених актів інвентаризації, а відображено в балансі та закріплюється в частині активів за ПАТ «Українська залізниця» на праві господарського відання до проведення його інвентаризації та оцінки відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12 листопада 2014 року № 604 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2014_11_12/pravo1/KP140604.html?pravo=1> «Деякі питання інвентаризації майна підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції» (далі - Постанова № 604), а сам перелік їх наведено у балансі (звіт про фінансові результати).
У справі № 905/780/16 за позовом ПАТ «ММК» до ПАТ «Українська залізниця» про стягнення вартості недостачі вантажу під час перевезення його ДП «Донецька залізниця» суд касаційної інстанції погодився із висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для стягнення коштів. Виходячи із положень ч. 6 ст. 2 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4442-VI «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_12/ed_2015_03_02/pravo1/T124442.html?pravo=1>» (далі - Закон № 4442-VI), постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 року № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - Постанова № 200), а також факту реєстрації ПАТ «Українська залізниця», ст.ст. 1, 2 Статуту якого визначають положення щодо правонаступництва, суд дійшов висновку, що всі права та обов'язки ДП «Донецька залізниця» перейшли до його правонаступника - ПАТ «Українська залізниця». При цьому, суд зазначив, що ч. 6 ст. 2 Закону № 4442-VI має спеціальний (пріоритетний у застосуванні) характер стосовно загальних норм ст.ст. 104 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843135/ed_2016_10_19/pravo1/T030435.html?pravo=1>, 107 ЦК <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843138/ed_2016_10_19/pravo1/T030435.html?pravo=1>, що вбачається із п. 2 Перехідних та прикінцевих положень цього Закону <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_85/ed_2015_03_02/pravo1/T124442.html?pravo=1>. Зазначена норма не покладає факт правонаступництва створеного ПАТ «Українська залізниця» за правами та обов'язками визначених підприємств Укрзалізниці в залежність від обов'язкового попереднього припинення зазначених підприємств, у тому числі й ДП «Донецька залізниця». Системний аналіз ч.ч. 3, 9 ст. 2 Закону № 4442-VI та послідовності дій зі створення ПАТ «Українська залізниця», визначених Постановою № 200 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2015_08_05/pravo1/KP140200.html?pravo=1>, дає підстави для висновку, що злиття підприємств, на базі яких мало створюватися ПАТ «Українська залізниця» (у тому числі складання відповідних передавальних актів і формування статутного фонду), мало хронологічно передувати державній реєстрації їх правонаступника (ПАТ «Українська залізниця»), тобто моменту набуття ним статусу суб'єкта правовідносин у розумінні ст.ст. 91 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843122/ed_2016_10_19/pravo1/T030435.html?pravo=1>, 92 ЦК <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843123/ed_2016_10_19/pravo1/T030435.html?pravo=1>. Крім того, правонаступництво ПАТ «Українська залізниця» підтверджується витягом із Реєстру, відповідно до якого до списку юридичних осіб, правонаступником яких є ПАТ «Українська залізниця», віднесено ДП «Донецька залізниця». Аналогічних висновків дійшов суд касаційної інстанції у справі № 910/7846/16, копію постанови в якій надано для порівняння.
Викладене свідчить про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Забезпечуючи єдність судової практики у застосуванні норм матеріального права, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України виходить із такого.
Законом № 4442-VI визначено правові, економічні та організаційні особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування, 100 % акцій якого належать державі (далі - Товариство).
Зазначений Закон містить такі положення.
Сервіси для юристів