ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2016 року м. Київ Судові палати у цивільних та адміністративних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого Романюка Я.М.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Гуменюка В.І.,Кривенди О.В., Лященко Н.П., Охрімчук Л.І.,Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Сімоненко В.М.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Київської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_11, третя особа - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, про приведення квартири до попереднього стану, за заявою Київської районної адміністрації Одеської міської ради про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 червня 2016 року,
в с т а н о в и л и :
У листопаді 2014 року Київська районна адміністрація Одеської міської ради звернулася до суду з позовом до ОСОБА_11, третя особа - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю (далі - ІДАБК) в Одеській області, про приведення до попереднього стану квартири АДРЕСА_1, посилаючись на те, що відповідачка є власником зазначеної квартири й здійснює її незаконну самочинну реконструкцію - добудову зі збільшенням площі квартири. Після виявлення цього факту Київська районна адміністрація Одеської міської ради прийняла розпорядження № 532 від 24 вересня 2014 року, яким зобов'язала ОСОБА_11 привести квартиру у відповідність до технічного паспорта, однак відповідачка таке розпорядження не виконує.
Позивач просив зобов'язати ОСОБА_11 за рахунок її власних коштів демонтувати добудоване приміщення й привести квартиру АДРЕСА_1 до попереднього, що існував до реконструкції, стану згідно з виготовленим у 2013 році технічним паспортом на квартиру.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 27 лютого 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 2 липня 2015 року, позов задоволено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 червня 2016 року ухвалені в справі судові рішення скасовано й провадження в зазначеній справі закрито.
У поданій до Верховного Суду України заяві Київська районна адміністрація Одеської міської ради просить скасувати ухвалу суду касаційної інстанції та передати справу на новий апеляційний розгляд, з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України - неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права у зв'язку з оскарженням судового рішення, прийнятого з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи заяви, Судові палати у цивільних та адміністративних справах Верховного Суду України дійшли висновку, що заява підлягає задоволенню частково.
На підставі статті 360-4 ЦПК України Верховний Суд України скасовує судове рішення у справі, яке переглядається з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права, якщо установить, що суд допустив порушення норми процесуального права, що полягає в порушенні правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ.
Справа, рішення касаційного суду в якій переглядається, була розглянута судами першої та апеляційної інстанції в порядку цивільного судочинства.
Задовольняючи позов Київської районної адміністрації Одеської міської ради суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, застосував приписи статті 383 ЦК України, законів України «Про архітектурну діяльність», «;Про регулювання містобудівної діяльності», «;Про місцеве самоврядування в Україні» та виходив із того, що ОСОБА_11 здійснила реконструкцію квартири з порушенням приписів чинного законодавства, за відсутності необхідного дозволу та належним чином затвердженої документації для проведення відповідної реконструкції, а тому відповідачка за власний кошт зобов'язана привести квартиру до попереднього, що існував до реконструкції, стану.
Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій та закриваючи провадження в справі, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ виходив із того, що позивач звернувся до суду як суб'єкт владних повноважень на виконання делегованих владних управлінських функцій зі здійснення контролю у сфері містобудування в зв'язку з порушенням забудовником вимог законодавства з питань будівництва та містобудування, тому відносини між сторонами є публічно-правовими й спір про приведення самочинно реконструйованого об'єкта до попереднього стану підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а не цивільного.
На підтвердження наявності підстав для перегляду Верховним Судом України ухвали касаційного суду, постановленої в цій справі, Київська районна адміністрація Одеської міської ради надала для порівняння ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 травня 2011 року (справа № 6-1174св11), від 20 січня 2016 року (справа № 6-26396ск15), від 13 квітня 2016 року (справа № 522/13994/14ц).
Зі змісту зазначених ухвал вбачається, що суд касаційної інстанції неодноразово розглядав у порядку цивільного судочинства справи за позовами Одеської міської ради та Київської районної адміністрації Одеської міської ради до фізичних осіб про приведення в попередній стан об'єктів нерухомого майна в зв'язку із самочинною їх реконструкцією чи самочинним будівництвом. Позивачі в зазначених справах так само посилалися на те, що відповідачі здійснили самочинну реконструкцію, самочинне будівництво нерухомого майна; позовні вимоги так само ґрунтувалися на положеннях, зокрема, законів України «Про архітектурну діяльність», «;Про регулювання містобудівної діяльності», «;Про місцеве самоврядування в Україні», статті 376 ЦК України.
При цьому, за результатами розгляду вказаних справ № 6-1174св11, № 6-26396ск15, № 522/13994/14ц Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ приймав рішення по суті, не робив висновків про закриття провадження в справах із тих підстав, що ці спори є публічно-правовими й підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, крім того, і не висловлював сумнівів щодо компетенції судів загальної юрисдикції розглядати такі справи за правилами цивільного судочинства.
Викладене свідчить про те, що існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права щодо встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ.
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції норм процесуального права, Судові палати у цивільних та адміністративних справах Верховного Суду України виходять із такого.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (стаття 1 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом прав, свобод чи інтересів. Відповідно до частини другої цієї ж статті у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.
Правила визначення компетенції судів щодо розгляду цивільних справ передбачені статтею 15 ЦПК України: суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
При цьому стаття 2 КАС України завданням адміністративного судочинства визначає захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (далі - суб'єкт владних повноважень), шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Стаття 3 КАС України в пункті 1 дає визначення терміну «справа адміністративної юрисдикції», якою визнається публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є суб'єкт владних повноважень.
Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори за ознаками, наведеними в частині першій статті 17 КАС України, зокрема, на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України (пункт 5 частини другої статті 17 КАС України).
Сервіси для юристів