П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 вересня 2016 року м. КиївСудова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Потильчака О.І.,
суддів: Берднік І.С., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Шицького І.Б., -
за участю представників:
приватного підприємства «Шива» - Карплюка Р.П.,
публічного акціонерного товариства
«ВіЕс Банк» - Марківа В.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву приватного підприємства «Шива» (далі - ПП «Шива») про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 18 травня 2016 року у справі № 914/3389/15 за позовом публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» (далі - ПАТ «ВіЕс Банк») до ПП «Шива», товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Оптіма-Капітал» (далі - ТОВ «Компанія з управління активами «Оптіма-Капітал») про визнання недійсними додаткових угод,
в с т а н о в и л а:
Суб'єкт права на звернення до Верховного Суду України порушує питання про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 18 травня 2016 року у справі № 914/3389/15 із підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), і просить скасувати постанову Вищого господарського суду України від 18 травня 2016 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22 лютого 2016 року, а рішення Господарського суду Львівської області від 23 листопада 2015 року залишити без змін.
У заяві про перегляд постанови ПП «Шива» посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень статей 203, 215, 217, 546 Цивільного кодексу України (далі - ЦК).
В обґрунтування заяви ПП «Шива» надано копії постанов Вищого господарського суду України від 19 листопада 2015 року у справі № 910/6714/15-г, від 12 січня 2016 року у справі № 908/4803/14, копії постанов Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі № 908/4804/14 (№ 3-304гс16), від 13 квітня 2016 року у справі № 910/6714/15-г (№ 3-238гс16), від 13 квітня 2016 року у справі № 910/5928/15-г (№ 3-253гс16), від 13 квітня 2016 року у справі № 910/8670/15-г (№ 3-291гс16), від 19 серпня 2014 року у справі № 5013/492/12 (№ 3-59гс14), від 19 серпня 2014 року у справі № 5011-31/17917-2012 (№ 3-38гс14).
ТОВ «Компанія з управління активами «Оптіма-Капітал» не скористалося правом на участь його представника у судовому засіданні.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників ПП «Шива» і ПАТ «ВіЕс Банк», перевіривши наведені суб'єктом звернення обставини, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як установлено судами першої та апеляційної інстанцій у межах наданих їм процесуальним законом повноважень, предметом позову у справі № 914/3389/15 є вимога ПАТ «ВіЕс Банк» про визнання недійсними додаткових угод від 01 грудня 2013 року, від 01 серпня 2014 року та від 31 грудня 2014 року до договору процентної позики, укладених між ПП «Шива» і ТОВ «Компанія з управління активами «Оптіма-Капітал».
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оспорювані угоди укладено між відповідачами у порушення умов тристоронньої угоди про врегулювання погашення заборгованостей від 27 липня 2012 року, стороною якої є позивач, та положень статті 629 ЦК, що є підставою для визнання їх недійсними.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 23 листопада 2015 року у задоволенні позову відмовлено з тих мотивів, що порушення відповідачами умов угоди про врегулювання погашення заборгованостей від 27 липня 2012 року не є підставою для визнання спірних додаткових угод до договору процентної позики від 15 лютого 2012 року № 2012/02-15 недійсними.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22 лютого 2016 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 18 травня 2016 року, рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Визнано недійсними додаткові угоди від 01 грудня 2013 року, від 01 серпня 2014 року та від 31 грудня 2014 року до договору процентної позики, укладеного між відповідачами.
Залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції, якою позов задоволено, Вищий господарський суд України погодився з висновками цього суду про те, що зміни відповідачами будь-яких умов договору процентної позики могли відбуватися виключно за погодженням позивача як сторони за тристоронньою угодою від 27 липня 2012 року. Отже, під час укладення оспорюваних додаткових угод відповідачі припустилися порушення вимог статті 629 ЦК, що є підставою для визнання цих угод недійсними відповідно до частини першої статті 203, статті 215 ЦК.
У судових рішеннях, копії яких надано ПП «Шива» на підтвердження підстав для перегляду Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 18 травня 2016 року, суд касаційної інстанції, на думку заявника, по-іншому застосував одні й ті самі норми матеріального права при вирішенні спорів стосовно визнання договорів недійсними. Крім того, на думку заявника, рішення суду касаційної інстанції не відповідає викладеним у постановах Верховного Суду України висновкам щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, про які зазначено у заяві.
Забезпечуючи єдність судової практики у застосуванні норм права, про які йдеться у заяві, Верховний Суд України виходить із такого.
Сервіси для юристів