П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 вересня 2016 року м. Київ
Судова палата у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Лященко Н.П., суддів:Гуменюка В.І.,Сімоненко В.М., Охрімчук Л.І.,Яреми А.Г., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Житомиробленерго» до ОСОБА_6 про відшкодування шкоди за заявою публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Житомиробленерго» про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 жовтня 2015 року,
в с т а н о в и л а:
У листопаді 2014 року публічне акціонерне товариство «Енергопостачальна компанія «Житомиробленерго» (далі - ПАТ «ЕК «Житомиробленерго») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6 про відшкодування шкоди.
Товариство зазначало, що 12 листопада 2012 року ОСОБА_6 під час керування автомобілем «DAIMLER-BENZ 412D», державний номерний знак НОМЕР_1, рухався із перевищенням швидкості, не зупинився на червоний сигнал світлофора та при виїзді на перехрестя, виявивши перешкоду, змінив напрямок руху, унаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем марки ЗАЗ-110206, державний номерний знак НОМЕР_2, власником якого є ПАТ «ЕК «Житомиробленерго».
25 липня 2012 року між ОСОБА_6 та приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Лафорт» (далі - ПрАТ «СК «Лафорт») було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з терміном дії по 25 липня 2013 рік та виплатою страхової суми в разі завдання шкоди майну в розмірі 50 тис. грн на одну особу.
Згідно з висновком експертного автотоварознавчого дослідження від 8 лютого 2013 року вартість відновлювального ремонту автомобіля ЗАЗ-110206, державний номерний знак НОМЕР_2, становив 20 309 грн 36 коп.
Позивач просив стягнути з відповідача на свою користь суму матеріальної шкоди, заподіяної унаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), в розмірі 20 309 грн 36 коп.
Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 22 січня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 19 травня 2015 року, у задоволенні позову ПАТ «ЕК «Житомиробленерго» відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 жовтня 2015 року касаційну скаргу ПАТ «ЕК «Житомиробленерго» відхилено, судові рішення у справі залишено без змін.
У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд судових рішень ПАТ «ЕК «Житомиробленерго» порушує питання про скасування ухвалених у справі судових рішень та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог з передбаченої пунктом 4 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстави невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.
На підтвердження зазначеної підстави подання заяви про перегляд судових рішень ПАТ «ЕК «Житомиробленерго» посилається на постанову Верховного Суду України від 20 січня 2016 року.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд оскаржуваного судового рішення підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.
За положеннями пункту 4 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.
Згідно зі статтею 3604 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд справи і скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4 частини першої статті 355 цього Кодексу, якщо встановить, що судове рішення є незаконним.
У справі, яка переглядається, суди встановили, що 12 листопада 2012 року ОСОБА_6, керуючи автомобілем «DAIMLER-BENZ 412D», державний номерний знак НОМЕР_1, рухався з перевищенням швидкості, не зупинився на червоний сигнал світлофора та при виїзді на перехрестя, виявивши перешкоду, змін <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1521/ed_2015_10_06/pravo1/T012341.html?pravo=1>ив напрямок руху, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем марки ЗАЗ-110206, державний номерний знак НОМЕР_2, власником якого є ПАТ «ЕК «Житомиробленерго».
Вироком Житомирського районного суду Житомирської області від 20 листопада 2013 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 286 Кримінального кодексу України.
25 липня 2012 року між ОСОБА_6 та ПрАТ «СК «Лафорт» було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з терміном дії до 25 липня 2013 року та зі сплатою страхової суми в разі завдання шкоди майну в розмірі 50 тис. грн на одну особу.
Згідно з висновком експертного автотоварознавчого дослідження від 8 лютого 2013 року вартість відновлювального ремонту автомобіля марки ЗАЗ-110206, державний номерний знак НОМЕР_2, становить 20 309 грн 36 коп., а ринкова вартість цього ж автомобіля становить 12 698 грн.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодилися й суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив з того, що цивільно-правова відповідальність відповідача застрахована на підставі укладеного між ним та ПрАТ «СК «Лафорт» поліса, згідно з яким передбачено ліміт відповідальності у зв'язку із заподіянням шкоди майну в розмірі 50 тис. грн, що у свою чергу повністю покриває заявлену до стягнення з відповідача суму страхового відшкодування. Непред'явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення з нього завданої шкоди є підставою для відмови в позові до особи, яка заподіяла шкоду, у відповідному розмірі.
Разом з тим у постанові Верховного Суду України міститься правовий висновок про те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не має права відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована. У разі задоволення такого позову заподіювач шкоди не позбавлений можливості пред'явити майнові вимоги до страхової компанії, з якою ним укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Отже, існує невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.
Вирішуючи питання про усунення цієї невідповідності, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.
Відповідно до частин першої та другої статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
З огляду на зазначені положення статті 509 та з урахуванням приписів статей 11, 22, 599, 1166-1168 ЦК України факт завдання особі шкоди, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання. Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка завдала шкоду. Сторонами деліктного зобов'язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).
Сервіси для юристів