П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 вересня 2016 року м. КиївСудова палата у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого суддів: Охрімчук Л.І., Гуменюка В.І., Лященко Н.П., Романюка Я.М., Сімоненко В.М., Яреми А.Г., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про поділ майна подружжя та стягнення коштів за заявою ОСОБА_7 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 лютого 2016 року та рішення Апеляційного суду Запорізької області від 3 грудня 2015 року,
в с т а н о в и л а :
У червні 2014 року ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_8 про поділ майна подружжя та стягнення коштів.
Позивач зазначав, що з 26 серпня 1994 року він перебував у шлюбі з відповідачкою; у грудні 2013 року сімейні відносини припинено. Від шлюбу вони мають двох дітей.
За час шлюбу за спільні кошти ними було придбано жилий будинок, нежитлове приміщення, дві квартири та легковий автомобіль.
Крім того, позивач зазначав, що у нього з відповідачкою є боргові зобов'язання на суму 1 млн 631 тис. 440 грн перед ОСОБА_9, які виникли внаслідок укладення ним в інтересах сім'ї договорів позики від 23 квітня, 16 серпня 2007 року, 18 лютого, 17 березня 2008 року, за якими позивач отримав у борг грошові кошти в розмірі 165 тис. доларів США для погашення кредитних зобов'язань перед банком. На ці грошові кошти було придбано жилий будинок і здійснено його перепланування та ремонт. Із суми боргу повернуто 15 тис. доларів США, 150 тис. доларів США не повернуто. Ленінський районний суд м. Запоріжжя рішенням від 5 травня 2014 року стягнув з позивача на користь ОСОБА_9 зазначений борг. Після припинення сімейних відносин 6 червня 2014 року позивач повернув частину боргу ОСОБА_9 у розмірі 800 тис. грн, про що стягувач видав йому розписку.
Посилаючись на вказані обставини, позивач просив здійснити поділ вказаного спільного сумісного майна подружжя з урахуванням боргових зобов'язань.
Ленінський районний суд м. Запоріжжя рішенням від 31 жовтня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_7 задовольнив; у порядку поділу спільного майна подружжя виділив йому: жилий будинок 19, розташований на земельній ділянці площею 0,0576 га на АДРЕСА_1; нежитлове приміщення АДРЕСА_2; визнав за ним право власності на вказані об'єкти; у порядку поділу спільного майна подружжя виділив ОСОБА_8 квартиру АДРЕСА_3, квартиру АДРЕСА_4 та легковий автомобіль «Volkswagen Golf»; стягнув з ОСОБА_8 340 тис. 424 грн 45 коп. боргових зобов'язань, сплачених позивачем на підставі рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 5 травня 2014 року.
Апеляційний суд Запорізької області рішенням від 3 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 лютого 2016 року, рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_7 задовольнив частково: у порядку поділу спільного майна подружжя виділив ОСОБА_7 нежитлове приміщення АДРЕСА_2; квартиру АДРЕСА_3; визнав за ОСОБА_7 право власності на вказане нежитлове приміщення, припинивши право власності ОСОБА_8 на нього; у порядку поділу спільного майна подружжя виділив ОСОБА_8: жилий будинок 19, розташований на земельній ділянці площею 0,0576 га на АДРЕСА_1, квартиру АДРЕСА_4 та легковий автомобіль «Volkswagen Golf»; стягнув з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 23 тис. 371 грн.; у задоволенні решти позовних вимог відмовив.
У заяві про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 лютого 2016 року та рішення Апеляційного суду Запорізької області від 3 грудня 2015 року ОСОБА_7 просить скасувати ці судові рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції з передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції частини четвертої статті 65 Сімейного кодексу України (далі - СК України) та невідповідності зазначеного судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України від 19 червня 2013 року висновку щодо застосування у подібних правовідносинах цієї норми матеріального права.
На обґрунтування заяви ОСОБА_7 надав копії: ухвал колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 травня 2010 року, 21 березня і 14 листопада 2012 року та постанови Верховного Суду України від 19 червня 2013 року.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві ОСОБА_7 доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що заява підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
За положеннями пунктів 1, 4 частини першої статті 355 ЦПК України підставами для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є: неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.
Згідно із частиною першою статті 3604 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд судових рішень за наявності однієї з підстав, передбачених частиною першою статті 355 цього Кодексу.
У справі, яка переглядається, суди встановили, що 26 серпня 1994 року ОСОБА_7 і ОСОБА_8 уклали шлюб, який був зареєстрований Запорізьким міським відділом РАГС. Від шлюбу вони мають двох дітей.
На підставі рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 14 липня 2014 року цей шлюб розірвано.
За час шлюбу сторони придбали майно, зокрема: жилий будинок 19, розташований на земельній ділянці площею 0,0576 га на АДРЕСА_1; нежитлове приміщення АДРЕСА_2; квартиру АДРЕСА_3; квартиру АДРЕСА_4 та легковий автомобіль «Volkswagen Golf».
Жилий будинок 19 на АДРЕСА_1 придбано за кредитні кошти, надані ОСОБА_8 закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» за кредитним договором від 5 квітня 2007 року. З метою погашення цього кредиту, а також для здійснення переобладнання та ремонту вказаного жилого будинку ОСОБА_7 в інтересах сім'ї уклав із ОСОБА_9 договори позики від 23 квітня, 16 серпня 2007 року, 18 лютого, 17 березня 2008 року, за якими позивач отримав у борг грошові кошти в розмірі 165 тис. доларів США. Із суми боргу повернуто позикодавцю 15 тис. доларів США, 150 тис. доларів США не повернуто. Ленінський районний суд м. Запоріжжя рішенням від 5 травня 2014 року стягнув з позивача на користь ОСОБА_9 зазначений борг.
6 червня 2014 року позивач повернув частину боргу позикодавцю в розмірі 800 тис. грн, про що останній видав йому розписку.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_7, суд першої інстанції здійснив поділ спільного сумісного майна подружжя з урахуванням боргових зобов'язань за договорами позики, застосувавши положення частини четвертої статті 65 СК України. При цьому, установивши, що майно неможливо поділити відповідно до ідеальних часток, і що у сторін виникли двосторонні зобов'язання: у відповідачки перед позивачем - на суму 400 тис. грн сплачених ним боргових зобов'язань, які підлягають поділу, а у позивача перед відповідачкою - на суму 59 тис. 575 грн 55 коп. у зв'язку з виділенням більшої частки майна в натурі порівняно з ідеальною часткою, суд вважав, що ці вимоги є зустрічними та однорідними, тому вони частково зараховуються на суму 59 тис. 575 грн 55 коп. і стягненню з відповідачки підлягають боргові зобов'язання у розмірі 340 тис. 424 грн 45 коп. з урахуванням цих зустрічних вимог.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, апеляційний суд, з висновком якого погодився суд касаційної інстанції, вважав безпідставним стягнення з відповідачки боргових зобов'язань за договорами позики, сплачених позивачем на підставі судового рішення, оскільки вирішальним значенням є встановлення факту укладення договору позики в інтересах сім'ї, проте відповідач не довів цього належними та допустимими доказами.
Разом з тим в ухвалах колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 травня 2010 року, 21 березня і 14 листопада 2012 року, наданих заявником для порівняння, містяться висновки про те, що за положеннями статті 65 СК України у разі укладення одним з подружжя за час шлюбу договору позики (кредиту) в інтересах сім'ї предметом поділу спільного сумісного майна подружжя буде не тільки майно, а й борги за цим договором. Так, у разі придбання подружжям будинку в кредит боргові зобов'язання перед позикодавцем несуть як чоловік, так і дружина, а не тільки той з подружжя, хто безпосередньо уклав кредитний договір.
Сервіси для юристів