ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 липня 2026 року
м. Київ
cправа № 916/5155/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,
за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.04.2026 (головуючий суддя Ярош А. І., судді Принцевська Н. М., Савицький Я. Ф.)
у справі № 916/5155/24
за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»
до Приватного акціонерного товариства «Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат»
про стягнення коштів,
(у судовому засіданні взяли участь: представник позивача - Канципа Є. С. та представники відповідача - Левченко О. В., Нижник О. В.)
ВСТУП
1. У цій справі перед Верховним Судом постало питання можливості присудження до стягнення із позичальника на користь банка передбаченої умовами укладеного ними кредитного договору винагороду за користування кредитом, а також нарахованих на неї інфляційних втрат та 3% річних.
2. Ураховуючи, що підписавши відповідний договір, позичальник надав свою згоду на сплату усіх зазначених у ньому платежів (процентів та винагороди), які були визначені за взаємною згодою сторін, а нерозуміння природи договору, складності розрахунку, не звільняє його від обов`язку виконання цього договору (див., зокрема постанову об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.03.2021 у справі № 904/2073/19), Верховний Суд позитивно відповів на зазначене питання, про що детально йдеться далі у цій постанові.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог, підстав заявленого позову
3. Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до Господарського суду Одеської області із позовом до Приватного акціонерного товариства «Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат» (далі - ПрАТ «Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат») про стягнення 5 778 133,93 грн заборгованості.
4. Заявлені позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору від 20.11.2013 № 4И13759И щодо оплати винагороди за користування кредитом, у зв`язку з чим позивач просив стягнути з ПрАТ «Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат» 3 402 409, 97 грн цієї винагороди, 1 849 424, 70 грн інфляційних втрат та 526 299, 26 грн 3 % річних.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
5. Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.05.2025 у справі № 916/5155/24 зазначений позов було задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача кошти у заявленому розмірі.
6. Ухвалюючи це рішення, місцевий господарський суд виходив, зокрема, з того, що у спірних правовідносинах сторони, реалізуючи принцип свободи договору, вільно, самостійно, на власний розсуд, тобто за волевиявленням обох сторін, погодили в укладеному договорі, що відповідач окрім іншого сплачує банку і винагороду за користування кредитом у розмірі, що визначається у встановлений договором спосіб. ПрАТ «Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат» свої зобов`язання за договором в частині сплати банку цієї винагороди повністю не виконав, винагороду сплатив лише частково, у зв`язку з чим за ним обліковується заборгованість в розмірі 3 402 409,97 грн. Станом на момент ухвалення рішення у цій справі кредитний договір є чинним, а отже обов`язковим до виконання обома сторонами. З пропозиціями про внесення змін до нього (у тому числі, що стосується сплати винагороди банку) відповідач, починаючи з 2013 року, жодного разу до позивача не звертався, здійснивши натомість часткову сплату винагороди за користування кредитом.
7. Водночас суд першої інстанції звернув увагу на те, що порядок нарахування винагороди банку визначено умовами кредитного договору та додатковими угодами до нього - наведена відповідна формула нарахування та її складові. В деталізованому розрахунку банком відображені показники всіх складових цієї формули та додатково подано до суду опис деталізованого розрахунку. Тому доводи відповідача щодо неможливості здійснити перевірку заявленої до стягнення заборгованості, а також надати власний контррозрахунок, за висновками місцевого господарського суду, мають суб`єктивний характер.
8. Крім того, з посиланням на пункт 5.7 укладеного сторонами договору суд першої інстанції дійшов висновку, що як станом на час звернення позивача до суду із даним позовом, так і станом на дату ухвалення рішення у цій справі строк позовної давності за вимогами про стягнення винагороди банку за користування кредитом не сплинув, у зв`язку з чим відмовив у задоволенні відповідного клопотання відповідача.
9. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.04.2026 рішення Господарського суду Одеської області від 21.05.2025 було скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в позові.
10. На відміну від місцевого господарського суду суд апеляційної інстанції дійшов висновків, що нарахування винагороди банком можливе лише у разі фактичного надання клієнту окремих банківських послуг, а не за дії, що є складовою виконання ним власних обов`язків за кредитним договором або є пов`язаними виключно з користуванням кредитом, за яке вже передбачена сплата процентів.
11. Проте, як з`ясував апеляційний господарський суд, матеріали цієї справи не містять визначення переліку, змісту, обсягу чи навіть назви банківської послуги, за надання якої могла б стягуватися відповідна винагорода та детального розрахунку позивача щодо повної суми винагороди за спірним кредитним договором за весь період користування кредитом. Фактично умовами договору визначено додаткову плату, що створило ситуацію подвійної оплати за користування кредитом. Заразом конструкція відповідного пункту кредитного договору та його редакції у додатковій угоді від 21.07.2014 містять формулу, складові якої є неоднозначними, що унеможливлює чітке відтворення алгоритму розрахунку.
Сервіси для юристів