П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 квітня 2015 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючогоКривенка В.В.,суддів:Волкова О.Ф., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., - розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Одеського обласного військового комісаріату (далі - Військкомат), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - ГУ ПФУ, ПФУ відповідно) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії,
в с т а н о в и л а:
Приморський районний суд міста Одеси постановою від 21 грудня 2011 року відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 до Військкомату, ГУ ПФУ про зобов'язання вчинити певні дії щодо перерахунку його пенсії з 1 вересня 2008 року.
Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 3 лютого 2014 року скасував постанову Приморського районного суду міста Одеси від 21 грудня 2011 року та прийняв нову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнив частково: визнав протиправною бездіяльність ГУ ПФУ щодо відмови у перерахунку пенсії, зобов'язав ГУ ПФУ провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії, в задоволенні решти позовних вимог відмовив.
1 квітня 2014 року старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області (далі - державний виконавець) звернувся до суду з поданням про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення суду у зв'язку з відсутністю коштів у боржника, що унеможливлює виконання постанови.
Приморський районний суд міста Одеси ухвалою від 2 червня 2014 року подання задовольнив: змінив спосіб і порядок виконання рішення суду у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військкомату, ГУ ПФУ про визнання незаконною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії та виплатити заборгованість із зобов'язання виплатити перерахунок на стягнення з ГУ ПФУ на користь ОСОБА_1 боргу по перерахунку пенсії у розмірі 35 836 грн 95 коп.
Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 10 вересня 2014 року ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 2 червня 2014 року скасував, постановив нове рішення, яким у задоволенні подання державного виконавця відмовив.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 11 листопада 2014 року ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2014 року скасував, ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 2 червня 2014 року про зміну способу і порядку виконання рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Військкомату, ГУ ПФУ про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії залишив у силі.
Не погоджуючись із рішенням суду касаційної інстанції, ГУ ПФУ з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), звернулося із заявою про його перегляд Верховним Судом України, у якій просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 11 листопада 2014 року та залишити в силі ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2014 року.
На обґрунтування заяви додало ухвалу Вищого адміністративного суду України від 22 травня 2014 року (справа № К/800/13262/14), в якій цей суд вказав на те, що суд першої інстанції, задовольняючи заяву державного виконавця про зміну способу виконання рішення шляхом зміни зобов'язання органу ПФУ здійснити виплату на стягнення такої виплати, не врахував відмінності між обраним судом у рішенні на підставі статті 162 КАС способом захисту порушеного права і способом виконання судового рішення, внаслідок чого змінив постанову суду по суті за відсутності на це процесуальних повноважень.
Крім того, касаційний суд дійшов висновку, що за правилами статті 263 КАС підставою для зміни способу чи порядку виконання рішення суду є неможливість його виконання. Тому відсутність в органу ПФУ коштів на погашення нарахованих ним сум, виплата яких буде здійснена після відповідного фінансування з державного бюджету, свідчить про можливість виконання рішення суду, хоч і за певних умов. Отже, підстав для зміни способу і порядку виконання судового рішення немає.
Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суд України дійшла висновку про наявність підстав для задоволення заяви ГУ ПФУ з огляду на таке.
Стаття 124 Конституції України та стаття 14 КАС встановлюють, що судові рішення, зокрема постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Статтею 263 КАС передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
Як зміну способу і порядку виконання рішення слід розуміти вжиття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановлені раніше порядок і спосіб. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
Суди встановили, що 12 березня 2014 року державний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження, якою боржнику надав строк на самостійне виконання рішення суду, проте на час звернення державного виконавця до суду рішення суду ГУ ПФУ не виконало. Зазначений виконавчий документ не може бути скерований до органу Державної казначейської служби України для виконання в порядку гарантії держави щодо виконання судових рішень у зв'язку з тим, що рішення прийнято про зобов'язання вчинити дії, а не про стягнення коштів.
Встановлені судами обставини не дають підстав для висновку про неможливість виконання судового рішення, що відповідно до статті 263 КАС було б підставою для зміни способу і порядку його виконання, адже виплата нарахованих сум соціальної допомоги буде здійснена ГУ ПФУ після надходження відповідних сум із державного бюджету.
Посилання державного виконавця на неможливість виконання рішення суду зобов'язального характеру щодо проведення соціальних виплат у зв'язку з відсутністю такого виду рішень у визначеному статтею 2 Закону України від 5 червня 2012 року № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» переліку рішень, виконання яких гарантовано державою, не заслуговують на увагу, оскільки з огляду на положення статті 124 Конституції України та статті 14 КАС постанови в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України незалежно від обраного судом способу захисту порушеного права позивача (зобов'язання відповідача вчинити певні дії чи стягнення з нього коштів).
У справі, що розглядається, суд для відновлення права ОСОБА_1 прийняв постанову про зобов'язання ГУ ПФУ провести перерахунок та виплату позивачу раніше призначеної пенсії відповідно до наказу Міністра оборони України від 28 липня № 377, який видано відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294, з урахуванням зміни посадового окладу у складі загального грошового забезпечення відповідної категорії військовослужбовців керівного, наукового та науково-педагогічного складу навчальних закладів - з розміру посадового окладу, зазначеного в наказі, з 1 травня 2011 року, що відповідало заявленим у позові вимогам. Розрахунок суми належного ОСОБА_1 перерахунку суди не здійснювали, тому, змінивши спосіб виконання такої постанови із зобов'язання виплатити зазначений перерахунок на стягнення конкретної суми цього перерахунку, суд змінив постанову по суті, вийшовши при цьому за межі позовних вимог та вирішивши питання, що не були предметом дослідження судами всіх інстанцій при розгляді справи.
Ураховуючи викладене, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що зміна на підставі статті 263 КАС способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом відповідно до статті 162 КАС при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права. Отже, зміна способу і порядку виконання рішення суду про зобов'язання органу ПФУ здійснити виплату із зобов'язання на стягнення такої виплати є незаконною.
Аналогічна правова позиція Верховного Суду України при вирішенні спорів цієї категорії була неодноразово викладена, зокрема, у постановах від 11 листопада 2014 року №№ 21-394а14, 21-475а14, 13 січня та 17 лютого 2015 року №№ 21-604а14, 21-622а14 відповідно.
Таким чином, висновок суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, тому ухвала Вищого адміністративного суду України від 11 листопада 2014 року відповідно до частини другої статті 243 КАС підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Керуючись підпунктом 2 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд», статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України
п о с т а н о в и л а:
Заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області задовольнити частково.
Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 11 листопада 2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Сервіси для юристів