ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 березня 2017 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Гриціва М.І.,суддів:Кривенди О.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., -розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_5 до Ради національної безпеки і оборони України (далі -РНБО), Міністерства оборони України (далі - МО), Державної казначейської служби України (далі - ДКСУ) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення матеріальної і моральної шкоди,
встановила:
15 квітня 2015 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до РНБО, МО та ДКСУ, в якому просила:
- визнати протиправним дії РНБО щодо порушення гарантованого Конституцією її права на життя і безпеку через проведення антитерористичної операції (далі - АТО) в Луганській області та здійснення незаконного використання збройних сил країни проти мирного населення шляхом артобстрілу с. Хрящувате Краснодонського району Луганської області 14 серпня 2014 року, в результаті якого її життя було піддано загрозі;
- визнати протиправним дії МО щодо порушення гарантованого Конституцією її права на життя і безпеку через проведення АТО в Луганській області та здійснення незаконного використання збройних сил країни проти мирного населення шляхом артобстрілу с. Хрящувате Краснодонського району Луганської області 14 серпня 2014 року, в результаті якого її життя було піддано загрозі;
- визнати протиправним дії РНБО щодо проведення АТО в Луганській області та здійснення незаконного використання збройних сил України проти мирного населення шляхом артобстрілу с. Хрящувате Краснодонського району Луганської області 14 серпня 2014 року, в результаті якого був зруйнований її будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1;
- визнати протиправним дії МО щодо проведення АТО в Луганській області та здійснення незаконного використання збройних сил країни проти мирного населення шляхом артобстрілу с. Хрящувате Краснодонського району Луганської області 14 серпня 2014 року, в результаті якого був зруйнований її будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1;
- визнати протиправними дії РНБО та МО з надання громадськості та міжнародному суспільству, а також засобам масової інформації офіційного висновку щодо невикористання збройних сил країни проти мирного населення та необстрілу с. Хрящувате 14 серпня 2014 року, в результаті якого був зруйнований її будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1;
- визнати протиправними дії РНБО із завдання матеріальної шкоди внаслідок проведення АТО в Луганській області за ініціативою РНБО та використання збройних сил країни проти мирного населення шляхом артобстрілу с. Хрящувате 14 серпня 2014 року, в результаті якого був зруйнований її будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1;
- визнати протиправними дії МО із завдання матеріальної шкоди внаслідок проведення АТО в Луганській області та використання МО збройних сил країни проти мирного населення шляхом артобстрілу с. Хрящувате 14 серпня 2014 року, в результаті якого був зруйнований її будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1;
- визнати протиправними дії РНБО із завдання моральної шкоди внаслідок проведення АТО в Луганській області за ініціативою РНБО та використання збройних сил країни проти мирного населення шляхом артобстрілу
с. Хрящувате 14 серпня 2014 року, в результаті якого позивачка могла бути вбита та був зруйнований її будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1;
- визнати протиправними дії МО із завдання моральної шкоди внаслідок проведення АТО в Луганській області та використання МО збройних сил країни проти мирного населення шляхом артобстрілу с. Хрящувате 14 серпня 2014 року, в результаті якого був зруйнований її будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1;
- стягнути на її користь із: РНБО - матеріальну шкоду в розмірі 765 610 грн; МО - матеріальну шкоду в розмірі 765 610 грн; РНБО - моральну шкоду в розмірі 50 000 грн; МО - моральну шкоду в розмірі 50 000 грн.
Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 23 квітня 2015 року залишив позовну заяву без розгляду. Посилаючись на частини першу, другу статті 99, частини першу, другу статті 100, пункти 5, 6 частини першої, частину другу статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), з огляду на час виникнення спірних правовідносин - 14 серпня 2014 року і дату подання позовної заяви - 17 квітня 2015 року, а також на зміст заявлених позовних вимог та суб'єктний склад відповідачів, суд дійшов висновку, що позовна заява подана з пропуском строку звернення до суду і для його поновлення поважних причин немає.
Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 19 січня 2016 року на підставі частини четвертої статті 189 КАС відмовив у відкритті апеляційного провадження, позаяк ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу 26 травня 2015 року - поза межами встановленого строку на апеляційне оскарження. Причини пропуску строку на апеляційне оскарження, які апелянт вважає поважними, як-от перебування в м. Луганську як у місці проведення АТО, виїзд з якого утруднений і потребував від неї вдатися до кружного (непрямого) способу добирання до м. Києва через територію Російської Федерації, суд такими не визнав, тому що на підтвердження цих обставин не було надано жодних документів, свідчень чи інших підтверджень.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 18 лютого 2016 року на підставі пункту 5 частини п'ятої статті 214 КАС відмовив у відкритті касаційного провадження за її касаційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2016 року.
Не погоджуючись із ухвалою суду касаційної інстанції, ОСОБА_5 звернулась із заявою про перегляд її Верховним Судом України з передбаченої пунктом 2 частини першої статті 237 КАС підстави, у якій просить скасувати цю ухвалу і направити справу для вирішення питання про відкриття касаційного провадження за її касаційною скаргою.
На підтвердження неоднакового застосування норм процесуального права посилається на ухвали Вищого адміністративного суду України від 30 січня 2014 року (справа № К/9991/27566/12), 10 липня 2014 року (справи №№ К/800/12208/14, К/800/23304/14), 3 вересня (справа № К/800/30515/14) і 12 листопада 2015 року (справа № К/800/5015/15).
У заяві ОСОБА_5 посилається на те, що встановлений законодавством шестимісячний строк вона пропустила з поважних причин. Вважає, що вона у повному обсязі усунула недоліки та надала відповідні документи для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними. Зазначає, що вона своєчасно подала касаційну скаргу до суду касаційної інстанції.
В аспекті заявленого неоднакового правозастосування колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про таке.
Із заявленого обсягу та меж предмета перегляду, як можна побачити зі змісту заяви, ними є неоднакове застосування норм процесуального права, що встановлюють порядок і строки прийняття рішення щодо апеляційної скарги.
У справі, в якій оспорюється рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження, із законністю та обґрунтованістю якої погодився суд касаційної інстанції, були встановлені конкретні зазначені строки та обставини подання заявником апеляційної скарги, на підставі яких було зроблено висновок, що апеляційна скарга не була подана в установлені законом строки, а названі апелянтом причини його пропуску не підтверджені і тому неповажні.
У рішеннях, наданих для порівняння, суд касаційної інстанції в одному з них (ухвала від 10 липня 2014 року у справі № К/800/23304/14) із посиланням на конкретні строки не погодився з висновками суду апеляційної інстанції про пропуск строків апеляційного оскарження, в другій (ухвала від 12 листопада 2015 року у справі № К/800/5015/15) визнав передчасним рішення про відмову у прийнятті непідписаної апеляційної скарги, оскільки перед прийняттям такого рішення суд мав би залишити її без руху і надати строк для усунення виявленого недоліку, а в інших (ухвала від 10 липня 2014 року у справі № К/800/12208/14 і ухвала від 3 вересня 2015 року у справі № К/800/30315/14) - причинами скасування рішень судів апеляційних інстанцій про відмову у відкритті апеляційного провадження було недотримання судами цієї інстанції правил частини четвертої статті 189 КАС, відповідно до якої перед тим як приймати рішення про відмову у прийнятті апеляційної скарги, суд не залишав апеляційних скарг без руху і не надавав апелянтам можливість протягом 30 днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху звернутись із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для його поновлення.
Зіставлення правозастосувань у наведених рішеннях дає підстави вважати, що в них ідеться про застосування одних і тих самих норм процесуального права, що регулюють питання щодо поновлення пропущеного процесуального строку, яке зумовлене різними за змістом та характером фактичними обставинами справ. Зазначене не дає можливості дійти висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах.
Сервіси для юристів