Постанова ВСУ від 14.02.2024 року у справі №910/8948/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 910/8948/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульський Г. М. - головуючий, Краснов Є. В., Могил С. К.,

секретар судового засідання Лихошерст І. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фонду державного майна України

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2023 (колегія суддів: Коробенко Г. П. - головуючий, Козир Т. П., Кравчук Г. А.) та рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2023 (суддя Паламар П. І.)

за позовом Фонду державного майна України

до Головного управління Держгеокадастру у м.Києві та Київській області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1. Державне підприємство «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

2. Товариство з обмеженою відповідальністю «Олівер-Буд»

3. Товариство з обмеженою відповідальністю «СітіБудСервіс»

про скасування наказу

за участю: позивача: Федорчук С. В. (самопредставництво); відповідача: Шевчук-Мельниченко О. П. (самопредставництво); третьої особи 2,3: Іванов О. В. (адвокат),

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Фонд державного майна України звернувся з позовом до суду до Головного управління Держгеокадастру у м.Києві та Київській області, у якому просив визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держземагентства у м.Києві від 31.10.2014 № 21/0/13-14 "Про зміну цільового призначення земельних ділянок та затвердження документації із землеустрою».

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірним наказом незаконно відчужено земельну ділянку, без згоди землекористувача та уповноваженого органу управління майном, тому позов підлягає задоволенню. Крім того, позивач вказував на те, що строк позовної давності не пропущений, оскільки про спірний наказ позивач довідався з листа від 03.07.2020 № 388/1.01-13 Державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» (далі - третя особа-1).

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.04.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2023, в позові відмовлено повністю.

2.2. Судові рішення мотивовані тим, що позивач на момент прийняття спірного наказу не був наділений повноваженнями на управління державним майном третьої особи-1, оскільки уповноваженим органом було Міністерство аграрної політики та продовольства України; позивач не наділений правом звертатися до суду за захистом прав та інтересів третьої особи-1 поза відносинами представництва; спірний наказ виданий уповноваженим органом та проект землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок погоджено у встановленому чинним законодавством порядку, що виключає правові підстави для задоволення позову.

2.3. Суд апеляційної інстанції зазначив, що позивачем не надано доказів припинення у третьої особи-1 права постійного користування земельною ділянкою.

3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі позивач просить скасувати вище вказані судові рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити.

3.2. На обґрунтування касаційної скарги заявник послався на те, що судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Заявник касаційної скарги вказує на те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування частини п`ятої статті 75 Господарського кодексу України (далі - ГК України) в поєднанні із частиною дев`ятою статті 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» та суди встановили обставини, що мають суттєве значення на підставі недопустимих доказів.

3.3. Товариство з обмеженою відповідальністю «Олівер-Буд», Товариство з обмеженою відповідальністю «СітіБудСервіс» та відповідач у відзивах на касаційну скаргу, посилаючись на правильне застосування судами норм чинного законодавства, зазначили про безпідставність доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі, у зв`язку з чим просять залишити без змін оскаржувані судові рішення.