ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2016 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Гриціва М.І., суддів:Волкова О.Ф., Кривенди О.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., -розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-2010» (далі - Товариство) до Київської митниці ДФС (далі - Митниця) про визнання протиправними та скасування рішень,
встановила:
У червні 2015 року Товариство звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати рішення про відмову у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 18 грудня 2014 року № 125130005/2014/00226 та рішення про коригування митної вартості товарів від 18 грудня 2014 року
№ 125130005/2014/610121/2.
На обґрунтування позову Товариство послалося на те, що при митному оформленні товару, який ввозився на територію України, визначило його митну вартість за основним методом - за ціною договору (контракту), заявив цей показник у декларації митної вартості, до якої додало документи, що її підтверджують, згідно з переліком, визначеним Митним кодексом України (далі - МК). Проте митний орган безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товару, визначеною за ціною договору (контракту), та незаконно прийняв рішення про коригування митної вартості товару із застосуванням резервного методу і в подальшому відмовив у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску товарів. Позивач вважає, що рішення митного органу про коригування митної вартості товару із застосуванням резервного методу прийнято з порушенням чинного законодавства, а тому відмова в митному оформленні товарів є безпідставною.
Суди встановили, що 18 червня 2013 року між компанією Shandong Hengfeng Rubber & Plastic Co., Ltd (далі - Компанія) (постачальник) і Товариством (покупець) було укладено контракт № H-D/2013-0618 на поставку шин. Відповідно до умов вказаного контракту кількість, ціна та перелік товарів, які повинні бути поставлені позивачу, відображаються в інвойсах, які є невід'ємною частиною вказаного контракту.
19 грудня 2013 року між Компанією і Товариством укладено додаткову угоду до зазначеного контракту, якою передбачено, що покупець купує шини на умовах поставки FOB або CIF, або CIP, або DAP (Incoterms 2000), ціни, кількість та перелік яких відображені в інвойсах, які є невід'ємною частиною вказаного контракту. Позивач сплатив на рахунок постачальника суму інвойсу від 4 листопада 2014 року
№ 14HFTD009-TBR у розмірі 38 902 доларів США, про що банк 17 листопада
2014 року зробив відповідну відмітку на інвойсі. Крім того, сплата вказаної суми підтверджується дорученням в іноземній валюті від 12 листопада 2014 року № 394, на якому також стоїть відповідна відмітка банку від 17 листопада 2014 року.
У грудні 2014 року з метою митного оформлення товару, імпортованого позивачем на підставі зазначеного контракту, Товариство подало до Митниці вантажну митну декларацію (далі - ВМД) від 18 грудня 2014 року
№ 125130005/2014/550236. Митна вартість була заявлена декларантом за основним методом визначення митної вартості - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. На підтвердження заявленої митної вартості позивач подав митному органу всі необхідні документи, розглянувши які Митниця сформувала рішення про відмову у митному оформленні (випуску) товарів за заявленою позивачем митною вартістю.
18 грудня 2014 року позивач повторно подав митну декларацію МД-2 № 125130005/2014/550273 та необхідні документи. Митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 18 грудня 2014 року № 125130005/2014/550273, згідно з яким вартість задекларованого товару митний орган визначив за резервним методом.
Київський окружний адміністративний суд постановою від 3 липня 2015 року, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від
8 вересня 2015 року та Вищого адміністративного суду України від 3 грудня
2015 року, позов задовольнив. Суд виходив із того, що митний орган протиправно не погодився із визначеною позивачем митною вартістю товару за основним методом, наслідком чого має бути визнання рішень про коригування митної вартості товарів та відмову в прийнятті митної декларації із заявленою декларантом митною вартістю, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення протиправними і такими, що підлягають скасуванню.
Не погоджуючись із ухвалою суду касаційної інстанції, Митниця звернулась із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України статей 49-64 МК (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) у подібних правовідносинах. Просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 3 грудня 2015 року та прийняти нове рішення - про відмову у задоволенні позову.
На підтвердження неоднакового застосування зазначених норм права посилається на ухвали Вищого адміністративного суду України від 4, 25,
30 червня, 8, 28 липня 2015 року (№№ К/800/7143/14, К/800/23984/14, К/800/64686/13, К/800/7351/14, К/800/20819/15 відповідно), постанови Вищого адміністративного суду України від 25 червня 2015 року та 17 березня 2016 року (№№ К/800/55695/14, К/800/4220/15 відповідно).
В аспекті заявленого неоднакового правозастосування колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про таке.
У рішенні суду касаційної інстанції, про перегляд якого подано заяву, та у рішеннях, наданих для порівняння, йдеться про застосування одних і тих самих норм митного законодавства, які регулюють відносини, пов'язані з визначенням митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, заявленням, документальним підтвердженням та декларуванням митної вартості, а також з контрольними повноваженими митних органів перевіряти правильність визначення митної вартості та коригувати її.
За змістом і значенням ці рішення різняться між собою, але в основі цього лежить не неоднаковий підхід до розуміння зазначених вище норм права, а різний характер фактичних обставин, послідовність, хронологія та логіка дій службових осіб митних органів та декларантів, які в кінцевому підсумку й зумовили наведене в рішеннях правозастосування.
У справі, що розглядається, суд касаційної інстанції виходив із того, що декларант надав усі необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару: контракт (зовнішньоекономічний договір) від 18 червня
2013 року № Н-D/2013-0618, інвойс (рахунок-фактуру) № 14HFTD009-TBR від
4 листопада 2014 року, платіжне доручення в іноземній валюті від 12 листопада
2014 року. Також Товариство надало додаткові документи, які вимагалися у рішенні про коригування митної вартості, зокрема висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією від 16 грудня
Сервіси для юристів