Головна Сервіси для юристів База рішень" Протокол " Постанова ВСУ від 13.07.2016 року у справі №820/4653/15

Постанова ВСУ від 13.07.2016 року у справі №820/4653/15

11.02.2017
Автор:
Переглядів : 194

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенди О.В.,

суддів: Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області (далі - ТУ ДСА, ДСА відповідно) про проведення перерахунку заробітної плати,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила:

- визнати неправомірними дії ТУ ДСА щодо ненарахування і невиплати їй заробітної плати за період з 26 жовтня 2014 року по день винесення рішення відповідно до частини першої статті 144 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів» [у редакції після внесення змін Законом України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VІІ); далі - Закон № 2453-VІ];

- зобов'язати ТУ ДСА зробити перерахунок заробітної плати за період з 26 жовтня 2014 року по день винесення рішення відповідно до частини першої статті 144 Закону № 2453-VІ та виплатити її в повному обсязі з урахуванням усіх надбавок, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу (місячна премія, надбавка за високі досягнення в праці, надбавка за вислугу років тощо);

- зобов'язати ТУ ДСА нарахувати і виплатити на недоплачену суму заробітної плати за період роботи з 26 жовтня 2014 року по день винесення рішення компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати відповідно до статті 2 Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».

Позов обґрунтувала тим, що підпунктом 59 пункту 5 Прикінцевих положень Закону № 1697-VII (офіційно опублікований 25 жовтня 2014 року) частину першу статті 144 Закону № 2453-VІ доповнено абзацом другим, згідно з яким розмір її посадового окладу як помічника голови місцевого суду (п'ята категорія посад державних службовців) встановлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду, помноженому на коефіцієнт 1,3. Підпунктом 2 пункту 13 Перехідних положень Закону № 1697-VІІ на Кабінет Міністрів України був покладений обов'язок у двомісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом, у тому числі з метою забезпечення збільшення видатків Державного бюджету України на оплату праці працівників апаратів судів та встановлення їм посадових окладів у розмірі, не меншому за передбачені Законом № 2453-VІ. Проте Уряд ці вимоги не виконав і заробітна плата не виплачується їй відповідно до норм закону. Вважає неправомірною відмову ТУ ДСА у перерахунку і виплаті їй заробітної плати у розмірі, встановленому частиною першою статті 144 Закону № 2453-VІ, оскільки ця норма Закону не ставить працівників апаратів судів у залежність від визначення механізму її реалізації підзаконними актами Кабінету Міністрів України та законами про Державний бюджет України.

Суди встановили, що ОСОБА_1 працює в Комінтернівському районному суді міста Харкова: з 21 липня 2004 року - на посаді секретаря судового засідання з присвоєнням 11 рангу, що відповідає шостій категорії посад державних службовців, а з 4 лютого 2015 року по теперішній час - на посаді помічника голови суду з присвоєнням 10 рангу, що відповідає п'ятій категорії посад державних службовців.

Згідно зі штатним розписом Комінтернівського районного суду міста Харкова на 2014 рік і 2015 рік посадовий оклад секретаря судового засідання та помічника судді складав 1218 грн, виходячи з якого позивачу у спірний період нараховувалась заробітна плата, включаючи доплату за ранг, надбавки за вислугу років та за високі досягнення у праці, премії.

Листом від 30 березня 2015 року № 04-48/1111/15 ТУ ДСА відмовило ОСОБА_1 у перерахунку її заробітної плати.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 2 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 7 липня 2015 року, у задоволенні позову відмовив.

Вищий адміністративний суд України постановою від 25 лютого 2016 року скасував рішення судів попередніх інстанцій та ухвалив нове - про часткове задоволення позову: визнав неправомірними дії ТУ ДСА щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку і виплати заробітної плати; зобов'язав ТУ ДСА здійснити перерахунок заробітної плати ОСОБА_1 з 26 жовтня 2014 року по 28 березня 2015 року виходячи з розміру посадового окладу, визначеного відповідно до абзацу другого частини першої статті 144 Закону № 2453-VI у редакції Закону № 1697-VII, а з 29 березня 2015 року по 2 червня 2015 року - виходячи з розміру посадового окладу, визначеного згідно з абзацом другим частини першої статті 147 Закону № 2453-VI у редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» (далі - Закон № 192-VIII), виплативши різницю в нарахованих сумах з урахуванням виплачених коштів.

Справу в частині позовної вимоги про зобов'язання ТУ ДСА виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

У заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), ДСА зазначає, що в доданих до заяви копіях ухвал Вищого адміністративного суду України від 17 листопада та 15 грудня 2015 року (справи №№ К/800/22940/15, К/800/18353/15 відповідно) по-іншому, ніж в оскаржуваній постанові, застосовано положення абзацу другого частини першої статті 144 Закону № 2453-VI у редакції Закону № 1697-VII та абзацу другого частини першої статті 147 Закону № 2453-VI у редакції Закону № 192-VIII. Просить постанову суду касаційної інстанції скасувати та залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 2 червня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 7 липня 2015 року.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні касаційним судом зазначених норм матеріального права у подібних правовідносинах, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

26 жовтня 2014 року набрав чинності Закон № 1697-VII, яким внесено зміни до статті 144 Закону № 2453-VІ, зокрема, передбачено, що розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду, посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.

Абзацом другим підпункту 1 і абзацом третім підпункту 2 пункту 13 розділу XIII Закону № 1697-VII Кабінет Міністрів України зобов'язано у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та у двомісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом, у тому числі з метою забезпечення збільшення видатків Державного бюджету України на оплату праці працівників апаратів судів та встановлення їм посадових окладів у розмірі, не меншому за передбачені Законом № 2453-VІ.

З 28 березня 2015 року Законом № 192-VІІІ затверджено нову редакцію Закону № 2453-VІ, статтею 147 якого встановлено, що розмір заробітної плати працівників апаратів судів, ДСА, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України, їхнє побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються законом і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців органів законодавчої та виконавчої влади. При цьому розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.

Підпунктом 2 пункту 13 Перехідних положень Закону № 192-VІІІ Кабінет Міністрів України зобов'язано у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

Наведене узгоджується із положеннями частин сьомої, восьмої статті 33 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII «Про державну службу» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 3723-XII), згідно з якими умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України. Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є Державний бюджет України та інші джерела, визначені для цієї мети положеннями про органи державної виконавчої влади, затвердженими указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів України.

Аналогічні положення закріплено також частиною другою статті 8 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 108/95-ВР), яка передбачає, що умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Оплата праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом (стаття 13 Закону № 108/95-ВР).

За правилами статті 142 Закону № 2453-VІ (у редакції до 28 березня 2015 року) фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснює, зокрема, ДСА. Суди загальної юрисдикції фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України (далі - БК) (стаття 143 Закону № 2453-VІ). Аналогічні правила закріплені і у статтях 145, 146 Закону № 2453-VІ у редакції з 28 березня 2015 року.

Юридичні застереження

Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

Повний текст