П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 червня 2016 року м. Київ
Судова палата у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Гуменюка В.І., суддів Лященко Н.П.,Романюка Я.М.,Яреми А.Г., Охрімчук Л.І.,Сімоненко В.М.,
за участі представника товариства з обмеженою відповідальністю «Акріс Агро» - Талько Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Акріс Агро» до товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрна компанія «Зоря», ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про визнання недійсними договорів оренди землі за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Акріс Агро» про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 лютого 2016 року,
в с т а н о в и л а:
У липні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Акріс Агро» (далі - ТОВ «Акріс Агро») звернулось до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 23 грудня 2014 року та 23 лютого 2015 року між ним і ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_8 укладено три договори оренди землі, за умовами яких орендодавці передали товариству у строкове платне користування земельні ділянки, що належать орендодавцям на праві власності. У червні 2015 року товариству стало відомо, що ці ж земельні ділянки орендодавці передали в оренду товариству з обмеженою відповідальністю «Аграрна компанія «Зоря» (далі - ТОВ «АК «Зоря»), що підтверджується договорами оренди землі від 17 березня 2015 року.
Посилаючись на те, що орендодавці двічі розпорядилися своїм майном, що суперечить статтям 203, 215, 317, 319, 626, 629 та 761 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), повторна передача майна в оренду іншій особі порушує права особи, якій це майно було передано в оренду раніше, ТОВ «Акріс Агро» просило визнати недійсними договори оренди землі, укладені 17 березня 2015 року між ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ТОВ «АК «Зоря».
Рівненський районний суд Рівненської області рішенням від 14 вересня 2015 року відмовив у задоволенні позову ТОВ «Акріс Агро».
Апеляційний суд Рівненської області рішенням від 10 листопада 2015 року рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 14 вересня 2015 року скасував та ухвалив нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ «Акріс Агро» задовольнив, визнав недійсними: договір оренди землі, укладений 17 березня 2015 року між ТОВ «АК «Зоря» та ОСОБА_8; договір оренди землі, укладений 17 березня 2015 року між ТОВ «АК «Зоря» та ОСОБА_9; договір оренди землі, укладений 17 березня 2015 року між ТОВ «АК «Зоря» та ОСОБА_10
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 10 лютого 2016 року касаційні скарги ТОВ «АК «Зоря» і ОСОБА_8 задовольнив, рішення Апеляційного суду Рівненської області від 10 листопада 2015 року скасував і залишив у силі рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 14 вересня 2015 року.
У березні 2016 року до Верховного Суду України звернулось ТОВ «Акріс Агро» із заявою про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 лютого 2016 року, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме статей 13, 15, 16, 202, 203, 215, 525, 526, 626, 638 ЦК України, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а також на невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах цих норм матеріального права.
У зв'язку із цим ТОВ «Акріс Агро» просить скасувати ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 лютого 2016 року та залишити в силі рішення Апеляційного суду Рівненської області від 10 листопада 2015 року.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи заявника, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Відповідно до статті 353 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.
Згідно з пунктами 1, 4 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, та невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального прав.
За змістом пункту 1 частини першої статті 3605 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою перегляду справи, не підтвердилися, або норми права у рішенні, про перегляд якого подана заява, були застосовані правильно.
Суди під час розгляду справи встановили, що 23 грудня 2014 року між ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ТОВ «Акріс Агро» укладено два договори оренди землі, за умовами яких орендодавці надали в оренду товариству земельні ділянки, належні їм на праві власності на підставі державних актів на право власності на земельні ділянки від 14 грудня 2009 року та 25 лютого 2010 року відповідно, на строк 7 років зі сплатою орендної плати в розмірі, що складає 4 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (а.с. 10-21).
23 лютого 2015 року між ОСОБА_8 і ТОВ «Акріс Агро» укладено договір оренди землі на тих самих умовах, що й попередні договори оренди землі (а.с. 4-9).
До цих договорів оренди землі додано акти визначення меж земельних ділянок у натурі, акти приймання-передачі земельних ділянок, кадастрові плани та схеми розташування земельних ділянок.
17 березня 2015 року ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ці самі земельні ділянки передали в оренду іншому орендарю - «ТОВ «АК «Зоря» (а.с. 39-48).
У подальшому проведено державну реєстрацію договорів оренди землі від 17 березня 2015 року.
Скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції й залишаючи в силі рішення суду першої інстанції, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначив, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки державну реєстрацію права оренди у реєстраційній службі не здійснено, договори оренди, укладені між ТОВ «Акріс Агро» і ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, не набрали чинності, унаслідок чого ТОВ «Акріс Агро» не набуло прав орендаря за цими договорами, тому відсутні підстави вважати, що права товариства порушено у зв'язку з укладенням відповідачами спірних договорів оренди землі, які зареєстровані у встановленому законодавством порядку й набули чинності.
ТОВ «Акріс Агро» зазначає, що суд касаційної інстанції під час розгляду більш ніж двох справ з подібним предметом спору, підставами позову, змістом позовних вимог та встановленими судом фактичними обставинами й однаковим матеріально-правововим регулюванням спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень, а також висновки суду касаційної інстанції не відповідають викладеним у постановах Верховного Суду України висновкам щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.
На обґрунтування своїх вимог заявник надав ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 лютого і 23 грудня 2015 року та постанови Верховного Суду України від 18 лютого і 25 грудня 2013 року, 19 лютого і 23 квітня 2014 року.
Сервіси для юристів