П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 червня 2016 року м. Київ Судові палати у цивільних та господарських справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Охрімчук Л.І.,суддів:Барбари В.П., Берднік І.С.,Колесника П.І., Гуменюка В.І.,Лященко Н.П.,Сімоненко В.М., Ємця А.А.,Потильчака О.І.,Шицького І.Б., Жайворонок Т.Є.,Романюка Я.М.,Яреми А.Г., розглянувши на спільному судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_14 до товариства з обмеженою відповідальністю «Плато Плюс», реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві про поновлення на роботі за заявою ОСОБА_14 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 грудня 2015 року та ухвали Апеляційного суду Київської області від 10 листопада 2015 року,
в с т а н о в и л и:
У квітні 2015 року ОСОБА_14 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Плато Плюс» (далі - ТОВ «Плато Плюс»), реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві про поновлення на роботі.
Позивач зазначав, що 28 січня 2008 року згідно з протоколом зборів учасників ТОВ «Плато Плюс» він був призначений на посаду директора товариства.
20 січня 2015 року згідно з протоколом зборів учасників товариства було ухвалене рішення про звільнення його з посади директора ТОВ «Плато Плюс» з 20 січня 2014 року та призначено директором ОСОБА_15, яка приступила до виконання обов'язків директора товариства згідно з наказом від 21 січня 2015 року.
Посилаючись на те, що його звільнення відбулося з порушенням статті 47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), позивач просив поновити його на роботі на посаді директора ТОВ «Плато Плюс» з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Макарівський районний суд Київської області рішенням від 17 липня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_14 задовольнив: скасував наказ ТОВ «Плато Плюс» від 21 січня 2015 року про покладення обов'язків керівника товариства на ОСОБА_15; поновив ОСОБА_14 на роботі на посаді директора ТОВ «Плато Плюс» з 21 січня 2015 року з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 21 січня до 17 липня 2015 року; рішення в частині поновлення на роботі допустив до негайного виконання.
Апеляційний суд Київської області ухвалою від 10 листопада 2015 року рішення Макарівського районного суду Київської області від 17 липня 2015 року скасував і закрив провадження у справі.
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 9 грудня 2015 року відмовив ОСОБА_14 у відкритті касаційного провадження у справі за вказаним позовом з підстави, передбаченої пунктом 5 частини четвертої статті 328 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
У заяві про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 грудня 2015 року та ухвали Апеляційного суду Київської області від 10 листопада 2015 року ОСОБА_14 просить скасувати вказані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з передбачених пунктами 2, 4 частини першої статті 355 ЦПК України підстав неоднакового застосування судами касаційної інстанції статті 15, пункту 1 частини першої статті 205 цього Кодексу, статті 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та невідповідності зазначеного судового рішення касаційного суду викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах вказаних норм права.
На обґрунтування заяви ОСОБА_14 надав копії ухвали Верховного Суду України від 22 жовтня 2008 року, постанови Верховного Суду України від 30 травня 2012 року, постанов Вищого господарського суду України від 14 березня 2012 року, 14 квітня 2011 року, 28 лютого 2008 року, ухвал колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 травня 2011 року, 3 червня і 15 липня 2015 року, 29 січня і 30 липня 2014 року, 14 березня 2012 року.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві ОСОБА_14 доводи, судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України дійшли висновку про те, що заява підлягає задоволенню з огляду на таке.
За положенням пункту 2 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ.
Згідно із частиною першою статті 3604 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд судових рішень за наявності однієї з підстав, передбачених частиною першою статті 355 цього Кодексу.
У справі, яка переглядається, суди встановили, що 28 січня 2008 року згідно з протоколом зборів учасників ТОВ «Плато Плюс» ОСОБА_14 був призначений на посаду директора товариства.
20 січня 2015 року згідно з протоколом зборів учасників товариства було ухвалене рішення про звільнення з посади директора ТОВ «Плато Плюс» ОСОБА_14 з 20 січня 2014 року за власним бажанням та призначено директором ОСОБА_15, яка приступила до виконання обов'язків директора товариства згідно з наказом від 21 січня 2015 року.
У квітні 2015 року ОСОБА_14 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Плато Плюс», реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві про поновлення на роботі, посилаючись на допущені порушення норм КЗпП України при його звільненні.
Постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі, апеляційний суд, з висновками якого погодився суд касаційної інстанції, вважав, що вказана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки спірні правовідносини виникли в межах корпоративних відносин позивача з товариством у сфері управлінської діяльності, отже, цей спір підвідомчій господарському суду.
Разом з тим у постановах Вищого господарського суду України, наданих заявником для порівняння, містяться такі висновки:
у постанові від 14 березня 2012 року зазначено, крім іншого, про те, що господарським судам не підвідомчі трудові спори, пов'язані із застосуванням норм КЗпП України та з порушенням права позивача на працю;
у постанові від 14 квітня 2011 року вказано, що питання поновлення на посаді керівників чи інших посадових осіб товариства в силу вимог статті 12 ГПК України не належать до компетенції господарського суду;
у постанові від 28 лютого 2008 року зазначено, що для розмежування трудових та господарських спорів у справах, пов'язаних з рішеннями про обрання або звільнення керівника товариства, господарським судам слід враховувати підстави подання позову. Трудовим є спір, пов'язаний із застосуванням норм КЗпП України та з порушенням права позивача на працю, підставою ж виникнення корпоративного спору є порушення або оспорювання корпоративних прав учасників (акціонерів) господарських товариств норм ЦК України, ГК України, Закону України «Про господарські товариства», вимог установчих документів господарських товариств. Недотримання вимог законодавства та установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства є порушенням прав учасників (акціонерів) на управління товариством, а не трудових прав керівника (інших посадових осіб) товариства.
В ухвалах колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, наданих заявником для порівняння, містяться такі висновки:
в ухвалі від 4 травня 2011 року касаційний суд указав на те, що оскільки вимоги позивача - фізичної особи до публічного акціонерного товариства про відшкодування моральної шкоди ґрунтуються на положеннях статті 2371 КЗпП України, то підстав для закриття провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 205 ЦПК України немає;
Сервіси для юристів