Постанова ВСУ від 13.06.2016 року у справі №6-1285цс15

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2016 року м. Київ

Судова палата у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Сімоненко В.М., суддів:Гуменюка В.І.,Охрімчук Л.І., Лященко Н.П.,Романюка Я.М.,Яреми А.Г.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом про ОСОБА_7 до Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва, державного підприємства "ТВК", Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення, за заявою ОСОБА_7 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 березня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

15 січня 2014 року ОСОБА_7 звернувся із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що рішенням Київського районного суду м. Одеси від 2 жовтня 2009 року його поновлено на роботі на посаді директора державного підприємства "Південь" (далі - ДП "Південь"), яке в частині поновлення його на посаді директора підлягало негайному виконанню і яке вступило в законну силу.

Незважаючи на те, що зазначене рішення суду підлягало негайному виконанню та набрало законної сили, воно тривалий час не виконувалося відповідачем, і лише 20 травня 2010 року згідно з наказом № 125 Голови Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва( далі - Держкомпідприємництва) ОСОБА_7 був поновлений на посаді директора ДП "Південь" з 21 травня 2010 року.

Позивач зазначав, що за цим наказом він мав приступити до виконання обов'язків директора ДП "Південь" з 21 травня 2010 року, однак наказом Голови Держкомпідприємництва від 21 травня 2010 року № 126 його було звільнено з посади директора ДП "Південь".

Крім того, рішенням Київського районного суду м. Одеси від 13 жовтня 2010 року, яке набрало законної сили 8 лютого 2011 року, з ДП "Південь" на користь ОСОБА_7 було стягнуто 88 тис. 616 грн 70 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 3 жовтня 2009 року до 20 травня 2010 року та 1 тис. грн моральної шкоди.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 6 грудня 2010 року, яке набрало законної сили 31 березня 2011 року, ОСОБА_7 поновлено на посаді директора ДП "Південь" та стягнуто 77 тис. 58 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 21 травня 2010 року до 6 грудня 2010 року та 2 тис. грн моральної шкоди.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) від 20 жовтня 2010 року ДП "Південь" перейменоване на державне підприємство "ТВК" (далі - ДП "ТВК").

Позивач зазначав, що на момент звернення до суду з позовною заявою рішення суду не виконане, його не поновлено на посаді директора ДП "ТВК", тому він і досі перебуває у вимушеному прогулі, який підлягає оплаті.

На підставі викладеного ОСОБА_7 просив стягнути з ДП "ТВК" суму середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду за період з 20 березня 2013 року до 9 вересня 2014 року в розмірі 272 тис. 886 грн 72 коп. та відшкодувати судові витрати.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 9 вересня 2014 року позов задоволено. Стягнуто з ДП "ТВК" на користь ОСОБА_7 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду у розмірі 272 тис. 886 грн 72 коп.

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 3 грудня 2014 року рішення районного суду скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 березня 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_7 відхилено, рішення апеляційного суду залишено без змін.

У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд судового рішення ОСОБА_7 порушує питання про скасування ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 березня 2015 року та направлення справи на новий касаційний розгляд з передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме статті 236 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

На підтвердження зазначеної підстави подання заяви про перегляд судового рішення ОСОБА_7 посилається на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 грудня 2012 року, 25 березня, 15 травня, 10 липня та 2 жовтня 2013 року, 4 вересня, 6 та 27 листопада 2014 року, в яких, на його думку, по-іншому застосована зазначена норма права.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд оскаржуваного судового рішення не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За положеннями пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Згідно з витягом з ЄДР від 20 жовтня 2010 року ДП "Південь" одержало найменування ДП "ТВК".

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 6 грудня 2010 року ОСОБА_7 поновлено на роботі на посаді директора ДП "Південь" та стягнуто 77 тис. 58 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 21 травня 2010 року до 6 грудня 2010 року та 2 тис. грн моральної шкоди.

Рішення набрало законної сили, однак на час розгляду справи в суді не виконано.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 26 квітня 2013 року з ДП "ТВК" на користь ОСОБА_7 стягнуто 424 тис. 902 грн 42 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 7 грудня 2010 року до 19 березня 2013 року.

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 17 грудня 2013 року рішення районного суду скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 травня 2014 року рішення апеляційного суду скасовано, справу направлено на новий розгляд до апеляційного суду.