П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 квітня 2016 року м. Київ
Судова палата у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого суддів: Сімоненко В.М., Гуменюка В.І., Лященко Н.П.,Охрімчук Л.І., Романюка Я.М., Яреми А.Г., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом прокурора Личаківського району м. Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, треті особи: ОСОБА_10, ОСОБА_11, обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради, про визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру, скасування реєстрації права власності за заявою ОСОБА_8 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 квітня 2015 року,
в с т а н о в и л а :
У квітні 2010 року прокурор Личаківського району м. Львова звернувся до суду в інтересах держави в особі Львівської міської ради з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру, скасування реєстрації права власності.
Позивач зазначав, що вироком Личаківського районного суду м. Львова від 10 липня 2009 року ОСОБА_12 та ОСОБА_7 визнано винними у вчиненні злочинів, передбачених статтею 185 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_958/ed_2015_04_07/pravo1/T012341.html?pravo=1>, частиною четвертою статті 190 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1010/ed_2015_04_07/pravo1/T012341.html?pravo=1>, частиною третьою статті 28 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_107/ed_2015_04_07/pravo1/T012341.html?pravo=1>, частиною третьою статті <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_13/ed_2015_04_07/pravo1/T012341.html?pravo=1>, статтею 357 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1900/ed_2015_04_07/pravo1/T012341.html?pravo=1>, частиною третьою статті 28 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_107/ed_2015_04_07/pravo1/T012341.html?pravo=1>, частиною другою статті 358 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_909834/ed_2015_04_07/pravo1/T012341.html?pravo=1>, частиною третьою статті 28 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_107/ed_2015_04_07/pravo1/T012341.html?pravo=1>, частиною третьою статті -358 Кримінального кодексу України (далі КК України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_909834/ed_2015_04_07/pravo1/T012341.html?pravo=1>). Цим вироком установлено, що шляхом вчинення шахрайських дій вони заволоділи квартирою АДРЕСА_1, оформивши право власності на квартиру за ОСОБА_7, яка в подальшому продала цю квартиру ОСОБА_8
Посилаючись на викладене та вважаючи, що правочини відносно квартири є нікчемними, уточнивши позовні вимоги у процесі розгляду справи, прокурор просив суд визнати недійсною з моменту її вчинення та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_8 на вказану квартиру, яка здійснена 5 липня 2006 року обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» (далі - ОКП «БТІ»); визнати незаконним та скасувати розпорядження Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради від 27 червня 2006 року в частині передачі цієї квартири у власність ОСОБА_7; визнати недійсним свідоцтво про право власності на квартиру від 27 червня 2006 року, згідно з яким зазначена квартира належить ОСОБА_7; визнати недійсною з моменту її вчинення та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_7 на спірну квартиру, яка здійснена 29 червня 2006 року ОКП «БТІ».
Суди розглядали справу неодноразово.
Личаківський районний суд м. Львова рішенням від 24 вересня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 26 лютого 2015 року, позовні вимоги прокурора Личаківського району м. Львова задовольнив: визнав недійсною з моменту її вчинення та скасував державну реєстрацію права власності ОСОБА_8 на квартиру АДРЕСА_1 яка здійснена 5 липня 2006 року ОКП «БТІ»; визнав незаконним та скасував розпорядження Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради від 27 червня 2006 року в частині передачі зазначеної квартири у власність ОСОБА_7; визнав недійсним свідоцтво про право власності на цю квартиру від 27 червня 2006 року, за яким вона належить ОСОБА_7; визнав недійсною з моменту її вчинення та скасував державну реєстрацію права власності ОСОБА_7 на вказану квартиру, яка здійснена 29 червня 2006 року ОКП «БТІ».
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 27 квітня 2015 року відмовив ОСОБА_8 у відкритті касаційного провадження у справі за вказаним позовом з підстави, передбаченої пунктом п'ятим частини четвертої статті 328 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
У заяві про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 квітня 2015 року ОСОБА_8 просить скасувати це судове рішення та направити справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції з передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції статті 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
На обґрунтування заяви ОСОБА_8 надала копії ухвал колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 жовтня 2011 року, 4 лютого і 13 листопада 2013 року, 11 лютого 2015 року та рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 грудня 2011 року.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві ОСОБА_8 доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
За положеннями пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Згідно із частиною першою статті 3604 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд судових рішень за наявності однієї з підстав, передбачених частиною першою статті 355 цього Кодексу.
У справі, яка переглядається, суди встановили, що згідно з вироком Личаківського районного суду м. Львова від 10 липня 2009 року ОСОБА_12 і ОСОБА_7 шляхом вчинення шахрайських дій, у тому числі й щодо приватизації, заволоділи квартирою АДРЕСА_1, а квартиронаймачем - ОСОБА_10, оформивши право власності на цю квартиру на ОСОБА_7
20 червня 2006 року ОСОБА_7 надала довіреність на продаж цієї квартири ОСОБА_11, яка 3 липня 2006 року уклала договір купівлі-продажу вказаної квартири з ОСОБА_8, що згодом зареєструвала право власності на квартиру та отримала відповідне свідоцтво.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог прокурора, суд першої інстанції, з висновками якого погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, установивши, що, за вироком суду ОСОБА_12 і ОСОБА_7 шляхом вчинення шахрайських дій заволоділи спірною квартирою, яку згодом відчужили, дійшов висновку про те, що такими діями ОСОБА_7 порушила публічний порядок, тому правочини щодо відчуження цієї квартири на підставі частин першої, другої статті 228 ЦК України є нікчемними.
Разом з тим у судових рішеннях колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, наданих заявником для порівняння, суд касаційної інстанції дійшов таких висновків:
у рішенні від 14 грудня 2011 року суд зазначив, що зміст спірного договору купівлі-продажу квартири не свідчить про його нікчемність з передбачених статтею 228 ЦК України підстав у зв'язку з тим, що позивач не довів факту порушення цим договором публічного порядку; не спростував права продажу спірної квартири відповідачем, який раніше уклав з позивачем попередній договір щодо купівлі-продажу цієї квартири, проте не уклав основного договору;
в ухвалі від 13 листопада 2013 року касаційний суд скасував судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції з огляду на те, що суди не встановили усіх фактичних обставин, які мають значення правильного вирішення справи, зокрема не звернули уваги на те, що при розгляді справ про визнання правочинів недійсними перевіряється додержання вимог закону саме в момент учинення правочину сторонами, у зв'язку із чим не з'ясували, чи набрало законної сили рішення суду про визнання права власності на самочинне будівництво на момент учинення правочину, яким цей об'єкт було відчужено, та чи мали сторони намір при укладенні договору купівлі-продажу порушити публічний порядок;
в ухвалі від 11 лютого 2015 року суд погодився з висновком апеляційного суду про те, що оскільки відповідач не був стороною спору в іншій справі про визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру, у якому суд установив на підставі статей 215, 228 ЦК України обставину нікчемності договору купівлі-продажу квартири, стороною якого був відповідач (позов був пред'явлений до районної державної адміністрації), то нікчемність цього договору підлягала доказуванню.
Отже порівняння наведених судових рішень із судовим рішенням, яке переглядається, не дає підстав для висновку про те, що суд касаційної інстанції під час розгляду двох чи більше справ з тотожними предметами спору, підставами позову та аналогічними обставинами й однаковим застосуванням норм матеріального права у спірних правовідносинах дійшов протилежних висновків щодо заявлених вимог, оскільки у справі, яка переглядається, та у справах, за результатами розгляду яких ухвалено надані для порівняння судові рішення, наявні різні фактичні обставини.
Разом з тим, в інших ухвалах колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, наданих заявником для порівняння, суд касаційної інстанції дійшов таких висновків:
Сервіси для юристів