П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 квітня 2016 року м. КиївСудова палата у господарських справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого Колесника П.І., суддів:Барбари В.П.,Ємця А.А.,Потильчака О.І., Шицького І.Б., за участю представників: Генеральної прокуратури України - Івановецької сільської ради Мукачівського району Закарпатської області - благодійної католицької громадської організації "Милосердя" - Гнатюка М.М., Лендєла О.В., Пшеницької Г.В., - розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву благодійної католицької громадської організації "Милосердя" (далі - БКГО "Милосердя") про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 12 січня 2016 року у справі № 907/238/15 за позовом прокурора Мукачівського району (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Івановецької сільської ради Мукачівського району Закарпатської області (далі - Івановецька сільрада) до БКГО "Милосердя" про визнання недійсним державного акта на право постійного користування землею,
в с т а н о в и л а:
У березні 2015 року прокурор звернувся до господарського суду Закарпатської області із позовом до БКГО "Милосердя" про визнання недійсним державного акта серії І-ЗК № 0011865 на право постійного користування землею площею 5,0 га нормативно-грошовою оцінкою
1 092 500 грн для розміщення комплексу культових споруд (монастиря, церкви для поломників, школи-інтернату для дітей-сиріт, каплички та підсобного господарства) в урочищі "Могилка", виданого 14 серпня
2000 року на підставі рішення Івановецької сільради 7 сесії 23 скликання
від 27 грудня 1999 року "Про надання земельної ділянки благодійній католицькій громадській організації "Милосердя" (далі - державний акт
№ 0011865, рішення Івановецької сільради).
В обґрунтування позовних вимог прокурор наголосив, що державний акт № 0011865 позивачем видано без достатніх правових підстав з огляду на відсутність як юридичного факту рішення 7 сесії 23 скликання від 27 грудня 1999 року "Про надання земельної ділянки благодійній католицькій громадській організації "Милосердя", на підставі якого і було видано оскаржуваний акт.
Прокурор зазначив, що внаслідок дослідження в межах кримінального провадження (справа № 12014070040001309) обставин видання державного акта № 001865 було виявлено факт відсутності рішення Івановецької сільради від 27 грудня 1999 року та підробку (фальсифікування) цього акта органом місцевого самоврядування - ОСОБА_9, яка на час видачі оскаржуваного акта обіймала посаду голови Івановецької сільради.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на пропуск строку позовної давності.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 20 травня
2015 року позовні вимоги прокурора задоволено: визнано недійсним державний акт № 001865, виданий БКГО "Милосердя".
Постановою Львівського апеляційного господарського суду
від 02 липня 2015 року та постановою Вищого господарського суду України від 12 січня 2016 року зазначене судове рішення залишено без змін.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Вищий господарський суд України, погоджуючись із судами нижчих інстанцій, виходив із того, що ухвала Мукачівського міськрайонного суду від 23 січня 2015 року у справі
№ 303/87/15к про закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_9 має преюдиційне значення, оскільки зазначеною ухвалою встановлено факт фіктивності рішення органу місцевого самоврядування, яке послужило підставою для оформлення спірного державного акта
№ 001865.
Не погоджуючись із постановою Вищого господарського суду України від 12 січня 2016 у справі № 907/238/15, БКГО "Милосердя" у порядку статті 11119 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) звернулася із заявою про перегляд зазначеної постанови Верховним Судом України з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції положень статті 261 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), статті 35 ГПК, просить скасувати постанову Вищого господарського суду України
від 12 січня 2016 року і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовної заяви.
В обґрунтування неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм права заявником надано копії постанов Вищого господарського суду України від 20 січня 2016 року у справі № 922/3303/15, від 03 лютого 2016 року у справі № 922/4324/15, від 13 січня 2015 року
у справі № 920/613/14, від 25 лютого 2015 року у справі № 908/2887/14.
Приймаючи судові рішення у зазначених справах, суди касаційної інстанції висловили правову позицію про те, що початок перебігу позовної давності починається саме із дати прийняття оскаржуваного рішення.
Усуваючи розбіжності у застосуванні судом касаційної інстанції норм права, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Сервіси для юристів