ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 січня 2015 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Кривенка В.В., суддів:Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_10 до управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області (далі - управління ПФУ) про визнання дій протиправними та скасування вимоги про сплату недоїмки,
в с т а н о в и л а:
У серпні 2013 року ФОП ОСОБА_10 звернулась до суду з позовом про визнання дій протиправними, скасування вимоги управління ПФУ про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 6 серпня 2013 року № Ф-167 в сумі 1194 грн 03 коп.
На обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона є пенсіонером за віком, ФОП, яка знаходиться на спрощеній системі оподаткування та відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2464-VI) звільняється від сплати єдиного внеску, у зв'язку з чим оскаржувана вимога підлягає скасуванню.
Черкаський окружний адміністративний суд постановою від 3 вересня 2013 року, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року та Вищого адміністративного суду України від 17 жовтня 2014 року, позов задовольнив.
Залишаючи в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, касаційний суд виходив із того, що надання позивачу законодавчо визначеної пільги, а саме заниження віку, необхідного для призначення пенсії, не змінює виду пенсійного забезпечення та не позбавляє права особи на призначення передбаченої законом пенсії за віком. Позивач має передбачене частиною четвертою статті 4 Закону № 2464-VI право на звільнення від сплати єдиного внеску, оскільки обрав спрощену систему оподаткування та отримує пенсію за віком, а тому вимога управління ПФУ є протиправною.
У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), управління ПФУ просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 17 жовтня 2014 року, посилаючись на неоднакове застосування ним однієї і тієї самої норм матеріального права, а саме частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI.
Касаційний суд, допускаючи цю справу до провадження Верховного Суду України, виходив із того, що заявник додав копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 28 листопада 2013 року (№ К/800/32510/13), в якій інакше, ніж у справі, що розглядається, застосовано одну і ту ж норму матеріального права.
Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.
За правилами пункту 1 частини першої статті 237 КАС одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
У справі, що розглядається, касаційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову, виходив із того, що особа, якій призначено пенсію зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», є пенсіонером за віком, що відповідає Прикінцевим положенням Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Таким чином, ФОП ОСОБА_10, яка отримує зазначену пенсію і яка обрала спрощену систему оподаткування, звільняється від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на підставі частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI, проте не позбавлена права сплачувати цей внесок на добровільній основі.
У судовому рішенні від 28 листопада 2013 року (№ К/800/32510/13), на яке заявник посилається як на підставу для допуску справи до провадження Верховного Суду України, касаційний суд виходив із того, що ФОП − позивач не є пенсіонером за віком у розумінні пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI, тому є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування і від його сплати не звільняється. При цьому, на думку касаційного суду, пенсійне посвідчення, що видане згідно з пунктом 45 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління ПФУ від 25 листопада 2005 року № 22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846), підтверджує лише право на одержання пенсії та факт її призначення, а не статус пенсіонера за віком.
Проте колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України постановою від 15 квітня 2014 року (№ 21-25а14) наведене рішення суду касаційної інстанції скасувала, а справу направила на новий розгляд до цього ж суду.
Таким чином, підстава, встановлена пунктом 1 частини першої статті 237 КАС для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 17 жовтня 2014 року відсутня, а відтак у задоволенні заяви управління ПФУ слід відмовити.
Ураховуючи наведене та керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України
п о с т а н о в и л а:
У задоволенні заяви управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області відмовити.
Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий В.В. Кривенко Судді: М.Б. Гусак О.А. Коротких О.В. Кривенда В.Л. Маринченко П.В. ПанталієнкоО.Б. Прокопенко О.О. ТерлецькийІ.Л. Самсін
Сервіси для юристів