ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2014 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Кривенка В.В.,суддів:Гриціва М.І., Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., - розглянувши в порядку письмового провадження справу за заявою публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання
ім. М.В. Фрунзе» (далі - ПАТ) до Сумської митниці Міністерства доходів і зборів України (далі - Митниця) та Головного управління Державної казначейської служби України в Сумській області (далі - ГУ ДКСУ) про визнання дій та рішення протиправними, стягнення надміру сплачених платежів,
встановила:
У січні 2013 року ПАТ звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправним рішення Митниці від 28 листопада 2012 року № 805130000/2012/011831/1 про відмову прийняти митну декларацію, скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації від 21 вересня 2012 року № 805130000/2012/011816 (далі - картка відмови) і стягнути з Державного бюджету Україну надміру сплачені суми податку на додану вартість (далі - ПДВ) в розмірі 17 719 грн 80 коп., 88 599 грн ввізного мита та 1097 грн
60 коп. судових витрат.
Вважає, що Митниця всупереч частині першій статті 36, статті 43 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - МК), пунктам 2.4, 3.1, 3.2, 5.3, 6.1, 7.4, 9.1, 9.3 Угоди про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав, ратифікованої Законом України від 6 липня 2011 року № 3592-VІ, безпідставно поставила під сумнів правильність заповнення графи 8 Сертифіката про походження товару за формою
СТ-1 від 14 вересня 2012 року № RUUA 2001007902 1608887 (відсутнє маркування ТУ) (далі - Сертифікат) та зауваження до відомостей, що вказані в акті експертизи Торгово-промислової палати Російської Федерації від 30 серпня 2012 року № 026-03-00338 (далі - акт експертизи), внаслідок чого відмовилася прийняти подану ПАТ декларацію митної вартості від 21 вересня 2012 року № 805130000/2012/011816 і додані до неї зовнішньоекономічний контракт від 27 березня 2011 року № 60-033/2012, оригінал Сертифіката, акт експертизи для митного оформлення в режимі імпорту та випуску на митну територію України магнітного підвісу КМП ДК-16С ТАИК.656443.027ТУ, ТАИК.684456.021 (далі - товар) зі сплатою митних платежів за преференційними ставками. При цьому Митниця видала картку відмови від 21 вересня 2012 року № 805130000/2012/00414, у зв'язку з чим ПАТ, щоб випустити товар у вільний обіг на митну територію України, вимушено сплатило митні платежі за повними, а не преференційними ставками Митного тарифу України, що потягло надмірну їх сплату.
Сумський окружний адміністративний суд постановою від 11 березня 2013 року відмовив у задоволенні позову ПАТ.
Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 12 червня
2013 року скасував постанову суду першої інстанції та ухвалив нове рішення - про повне задоволення позову. Апеляційний суд визнав протиправними рішення і дії Митниці щодо документів про країну походження товарів і, посилаючись на пункт 1 статті 301 МК та підпункт 5 пункту 9 Прикінцевих і перехідних положень Бюджетного кодексу України (далі - БК), постановив стягнути з Державного бюджету України надміру сплачені суми митних платежів в означених у позовній заяві розмірах.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 5 грудня 2013 року постанову апеляційного суду залишив без змін.
У заяві Митниця не оспорює рішення суду в частині визнання протиправними її дії щодо визначення країни проходження товару і пов'язаного з цим факту права ПАТ на повернення надміру сплачених митних платежів. Вона не погоджується і з способом їх повернення. Заявник переконаний, що порядок і процедура повернення помилково та/або надміру сплачених митних платежів нормативно врегульовані, зокрема, статтею 301 МК у взаємозв'язку з іншими законодавчими актами, які не передбачають повернення цих платежів у спосіб безпосереднього стягнення їх за рішенням суду.
Нормативний підхід, застосований касаційним судом до вимог про повернення надміру сплачених платежів, Митниця вважає неправильним і відмінним від застосованого в інших рішення касаційного суду за подібних фактичних обставин. Ця обставина вказує на неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах - статті 301 МК, підпункту 5 пункту 9 Розділу VI Прикінцевих і перехідних положень БК, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень, і відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) є підставою для перегляду справи Верховним Судом України.
На підтвердження неоднакового правозастосування, помилковості та необхідності скасування ухвали касаційного суду в оскарженій частині Митниця послалася на рішення Вищого адміністративного суду України від 19 лютого та
5 березня 2014 року (справи №№ К/800/42468/13, К/800/40434/13 відповідно). У цих рішеннях зазначений суд по-іншому і, як вважає заявник, слушно послався на частини першу-третю статті 301 МК та Порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затверджений наказом Державної митної служби України (далі - ДМСУ) від 20 липня 2007 року № 618 (зареєстровано в міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року за № 1097/14364; в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок повернення коштів), і визнав безпідставними позовні вимоги про стягнення з Державного бюджету України надміру сплаченого ПДВ.
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції наведених норм права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.
Відповідно до частини першої статті 36 МК країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.
Згідно з частинами першою-третьою статті 44 МК для підтвердження країни походження товару митний орган у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати документи про походження такого товару. У разі ввезення товару на митну територію України документ, що підтверджує країну походження товару, подається обов'язково, якщо, зокрема, це необхідно для застосування митно-тарифних заходів регулювання зовнішньоекономічної діяльності. У разі ввезення товару на митну територію України сертифікат про походження товару подається обов'язково, як-от, на товари, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.
Згідно зі статтею 45 МК митні органи у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, вправі провести перевірку цих документів.
За статтею 48 цього Кодексу митний орган може випустити у вільний обіг на митній території України товар, походження якого достовірно не встановлено, за умови сплати ввізного мита за повними ставками Митного тарифу України.
Згідно з частиною четвертою цієї ж статті до товарів застосовується (відновлюється) режим найбільшого сприяння за умови одержання митним органом не пізніше ніж через 365 днів від дня здійснення митного оформлення цих товарів належним чином оформленого відповідного документа про їх походження.
Відповідно до частин першої, другої статті 51 МК митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, зокрема й тих, що ввозяться відповідно до митного режиму імпорту, визначається декларантом з дотриманням правил, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 52 МК на декларанта або уповноважену ним особу покладається обов'язок заявляти митну вартість товару під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII та главою 8 розділу ІІІ цього Кодексу.
Відповідно до частини шостої статті 264 МК митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом.
За частинами одинадцятою, дванадцятою цієї статті митний орган вправі відмовити у прийнятті митної декларації з підстав, визначених у цій статті, й у разі прийняття такого рішення посадова особа митного органу заповнює картку відмови у прийнятті митної декларації.
Сервіси для юристів