П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2016 року м. КиївСудова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Жайворонок Т.Є.,
суддів: Берднік І.С., Ємця А.А., -
за участю представників:
публічного акціонерного товариства
«Орлея» - Петрика С.А.,
Державної інноваційної фінансово-кредитної
установи - Мазурка А.І.,
Одинцова А.В.,
Генеральної прокуратури України - Максіменцевої Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву публічного акціонерного товариства «Орлея» (далі - ПАТ «Орлея») про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 02 березня 2016 року у справі № 5/25-38 за позовом першого заступника прокурора Волинської області в інтересах держави в особі Державної інноваційної фінансово-кредитної установи в особі Рівненського регіонального відділення до ПАТ «Орлея» про звернення стягнення на заставлене майно; за заявою ПАТ «Орлея» про визнання наказів Господарського суду Волинської області від 17 жовтня 2007 року № 5/25-1, № 5/25-2 такими, що не підлягають виконанню,
в с т а н о в и л а:
У лютому 2007 року перший заступник прокурора Волинської області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Української державної інноваційної компанії (правонаступником якої є Державна інноваційна фінансово-кредитна установа) в особі Рівненського регіонального відділення до відкритого акціонерного товариства «Луцький Райагропостач» (далі - ВАТ «Луцький Райагропостач»; правонаступником якого є ПАТ «Орлея») про звернення стягнення на заставлене майно за договором застави від 20 липня 2001 року, укладеним між Волинським регіональним відділенням Української державної інноваційної компанії і ВАТ «Луцький Райагропостач» у забезпечення виконання зобов'язань товариства з обмеженою відповідальністю «Авгур» (далі - ТОВ «Авгур») за інноваційним договором від 03 липня 1998 року № 1/98.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 13 березня 2007 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17 вересня 2007 року та постановою Вищого господарського суду України від 02 липня 2008 року, позов задоволено.
На виконання рішення Господарського суду Волинської області від 13 березня 2007 року судом першої інстанції видано накази від 17 жовтня 2007 року № 5/25-1 та № 5/25-2.
У квітні 2015 року ПАТ «Орлея» звернулося до суду із заявою про визнання наказів Господарського суду Волинської області від 17 жовтня 2007 року № 5/25-1 та № 5/25-2 такими, що не підлягають виконанню, з підстав, передбачених частиною четвертою статті 117 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК). Вимоги мотивовано тим, що боржника - ТОВ «Авгур», зобов'язання якого за інноваційним договором від 03 липня 1998 року № 1/98 забезпечено заставою майна відповідача, - ліквідовано як юридичну особу, а тому згідно з положеннями частини першої статті 593, частини першої статті 609 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), статті 28 Закону України «Про заставу» з припиненням основного зобов'язання припинилося і зобов'язання за договором застави від 20 липня 2001 року.
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 05 травня 2015 року в задоволенні заяви ПАТ «Орлея» про визнання наказів Господарського суду Волинської області від 17 жовтня 2007 року № 5/25-1, № 5/25-2 такими, що не підлягають виконанню, відмовлено.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 23 листопада 2015 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 02 березня 2016 року, назву позивача з «Українська державна інноваційна компанія в особі Рівненського регіонального відділення» змінено на «Державна інноваційна фінансово-кредитна установа»; ухвалу Господарського суду Волинської області від 05 травня 2015 року скасовано; у задоволенні заяви ПАТ «Орлея» про визнання наказів Господарського суду Волинської області від 17 жовтня 2007 року № 5/25-1, № 5/25-2 такими, що не підлягають виконанню, відмовлено.
У заяві про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 02 березня 2016 року з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 11116 ГПК, ПАТ «Орлея», посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень статей 593, 598, 609 ЦК, статті 202 Господарського кодексу України, статей 47-49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», просить скасувати постанову суду касаційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким заяву про визнання наказів Господарського суду Волинської області від 17 жовтня 2007 року № 5/25-1, № 5/25-2 такими, що не підлягають виконанню, задовольнити.
В обґрунтування заяви надано копії постанов Вищого господарського суду України від 29 березня 2010 року у справі № 8/42, від 18 серпня 2010 року у справі № 7/52-10, від 13 травня 2008 року у справі № 32/207, від 10 липня 2013 року у справі № 5011-37/16267-2012, в яких, на думку заявника, по-іншому застосовано одні й ті самі норми права при вирішенні спорів у подібних правовідносинах.
Ухвалою судді Верховного Суду України від 21 червня 2016 року справу № 5/25-38 допущено до провадження Верховного Суду України; відкрито провадження за заявою ПАТ «Орлея» про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 02 березня 2016 року у цій справі та здійснено підготовчі дії.
Відповідно до пункту 2.3.47 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, автоматизованою системою здійснено заміну судді-доповідача ОСОБА_1., якого звільнено згідно з Постановою Верховної Ради України від 22 вересня 2016 року № 1600-VIII, на суддю-доповідача Жайворонок Т.Є. для розгляду зазначеної справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наведені ПАТ «Орлея» обставини, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.
У справі, яка розглядається, судами встановлено, що 03 липня 1998 року між Волинським регіональним відділенням Державного інноваційного фонду України (інвестор) і ТОВ «Авгур» укладено інноваційний договір № 1/98 з метою реалізації інноваційного проекту «Впровадження технології виробництва сучасних теплоізоляційних матеріалів», за умовами якого, з урахуванням змін і доповнень, внесених згідно з додатковими угодами від 22 червня 1999 року, від 01 серпня 2000 року № 1, загальна вартість проекту становить 2 100 000,00 грн; кінцевим строком виконання проекту, а також кінцевим строком повернення коштів, наданих для реалізації проекту як цільова безвідсоткова позика, визначено 30 липня 2004 року.
20 липня 2001 року між Волинським регіональним відділенням Української державної інноваційної компанії (правонаступником Державного інноваційного фонду України та його регіональних відділень) (заставодержатель) і ВАТ «Луцький Райагропостач» (заставодавець) укладено договір застави майна, за умовами якого заставою забезпечується зобов'язання, що випливає з інноваційного договору від 03 липня 1998 року № 1/98 зі змінами і доповненнями, згідно з якими заставодержатель надав кредитні кошти ТОВ «Авгур» у сумі 2 100 000,00 грн з метою виконання інноваційного проекту (пункт 1); у забезпечення своєчасного повернення зазначеної суми грошей заставодавець заставляє комплекс будівель і споруд, а саме: адміністративно-складське приміщення з металевою огорожею та площадкою Б-2 площею 1 308,9 кв. м, склад господарських товарів В-1 площею 597,1 кв. м, склад металевий (модуль) Г-1 площею 525,8 кв. м, які розташовані за адресою: Волинська область, Луцький район, с. Гірка Полонка, вулиця Горохівська, 2в (пункт 2); право звернення стягнення на заставлене майно виникає, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання воно не буде виконано; строк дії договору визначено до повного виконання умов інноваційного договору (пункт 9); звернення стягнення на заставлене майно здійснюється у безспірному порядку шляхом вчинення виконавчого напису нотаріальними органами (пункт 10). Цей договір посвідчено нотаріально та зареєстровано в реєстрі за № 3695.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 09 червня 2005 року у справі № 2/108-64 задоволено позов прокурора Волинської області в інтересах Української державної інноваційної компанії до ТОВ «Авгур» про стягнення 2 360 212,93 грн, з яких: 2 100 000,00 грн основної суми інноваційної позики, яку не повернуто відповідачем всупереч умовам інноваційного договору від 03 липня 1998 року № 1/98, 221 031,93 грн збитків внаслідок інфляції, 39 180,82 грн - 3% річних.
Сервіси для юристів