Постанова ВСУ від 12.10.2016 року у справі №395/951/14-ц

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2016 року м. Київ

Судова палата у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Лященко Н.П., суддів:Гуменюка В.І.,Романюка Я.М., Охрімчук Л.І.,Сімоненко В.М., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом приватного підприємства «Агрофірма «Панчеве» до ОСОБА_6, правонаступником якої є ОСОБА_7, фермерського господарства «Босько А.Б.», треті особи: відділ Держземагентства у Новомиргородському районі Кіровоградської області, Головне управління юстиції у Кіровоградській області, про визнання договору оренди недійсним та застосування наслідків його недійсності за заявою приватного підприємства «Агрофірма «Панчеве» про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 лютого 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У липні 2014 року приватне підприємство «Агрофірма «Панчеве» (далі - ПП «Агрофірма «Панчеве») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6, правонаступником якої є ОСОБА_7, фермерського господарства «Босько А.Б.» (далі - ФГ «Босько А.Б.») про визнання договору оренди недійсним та застосування наслідків його недійсності.

Зазначало, що 11 вересня 2003 року між власником земельної ділянки ОСОБА_6 та ПП «Агрофірма «Панчеве» було укладено договір оренди земельної ділянки НОМЕР_1 площею 5,0393 га, розташованої на території Панчівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, строком на 10 років, який зареєстровано 23 вересня 2003 року за НОМЕР_2.

Пунктом 6 цього договору передбачене переважне право орендаря на поновлення договору на новий термін, якщо жодна зі сторін не виявить наміру його припинити, попередивши письмово про це іншу сторону за один місяць до закінчення терміну його дії.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 23 січня 2014 року, яке набуло чинності, на підставі статті 33 Закону України «Про оренду землі» визнано поновленим зазначений договір оренди землі від 11 вересня 2003 року.

Проте 15 жовтня 2013 року ОСОБА_6 уклала договір оренди спірної земельної ділянки з ФГ «Босько А.Б.».

22 серпня 2014 року між ФГ «Босько А.Б.» та ОСОБА_6 укладено додаткову угоду до договору оренди від 15 жовтня 2013 року, відповідно до умов якої пункт 5.3 викладено в такій редакції: «передача в заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки допускається». Право оренди ФГ «Босько А.Б.» зареєстровано в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 25 листопада 2013 року.

Посилаючись на те, що станом на дату укладення договору оренди з ФГ «Босько А.Б.» спірна земельна ділянка перебувала в оренді ПП «Агрофірма «Панчеве» за договором оренди від 11 вересня 2003 року, відповідачка не мала права повторно здавати в оренду земельну ділянку іншій особі, позивач просив суд на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визнати недійсними договір оренди земельної ділянки від 15 жовтня 2013 року та додаткову угоду до нього від 22 серпня 2014 року, а також скасувати їх реєстрацію.

Рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 22 вересня 2014 року та додатковим рішенням цього ж суду від 10 жовтня 2014 року в задоволенні позову ПП «Агрофірма «Панчеве» відмовлено; вирішено питання судових витрат.

Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 16 вересня 2015 року рішення суду першої інстанції та додаткове рішення цього ж суду скасовано та позов задоволено: визнано договір оренди землі від 15 жовтня 2013 року та додаткову угоду до нього від 22 серпня 2014 року, укладені між ОСОБА_6, правонаступником якої є ОСОБА_7, та ФГ «Босько А.Б.», недійсними; скасовано рішення реєстраційної служби Новомиргородського районного управління юстиції Кіровоградської області (далі - Новомиргородське РУЮ) та запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за індексним номером 8282137 від 25 листопада 2013 року про державну реєстрацію права оренди ФГ «Босько Л.Б.» земельної ділянки НОМЕР_1 загальною площею 5,0393 га, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_6; скасовано рішення реєстраційної служби Новомиргородського РУЮ Кіровоградської області та запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: за індексним номером 25664573 від 9 вересня 2014 року про державну реєстрацію змін до права оренди ФГ «Босько А.Б.» земельної ділянки НОМЕР_1 загальною площею 5,0393 га, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_6

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 лютого 2016 року скасовано рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 16 вересня 2015 року та залишено в силі рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 22 вересня 2014 року і додаткове рішення цього ж суду від 10 жовтня 2014 року.

У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд судових рішень ПП «Агрофірма «Панчеве» порушує питання про скасування ухваленого у справі рішення суду касаційної інстанцій та залишення в силі рішення суду апеляційної інстанції з передбачених пунктами 1 та 4 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, та невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме статті 33 Закону України «Про оренду землі», частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України.

На підтвердження зазначених підстав подання заяви про перегляд судових рішень ПП «Агрофірма «Панчеве» посилається на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 жовтня 2014 року, 11 лютого та 19 березня 2015 року та постанову Верховного Суду України від 25 лютого 2015 року.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд оскаржуваного судового рішення підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За положеннями пунктів 1 та 4 частини першої статті 355 ЦПК України підставами для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є: неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах та невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

У справі, яка переглядається, суди встановили, що 11 вересня 2003 року між ОСОБА_6 та ПП «Агрофірма «Панчеве» укладено нотаріально посвідчений договір оренди земельної ділянки НОМЕР_1 площею 5,0393 га, яка розташована на території Панчівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, строком на 10 років; 23 вересня 2003 року договір було зареєстровано за НОМЕР_2.

Пунктом 6 цього договору передбачене переважне право орендаря на поновлення договору на новий термін, якщо жодна зі сторін не виявить наміру його припинити, попередивши письмово про це іншу сторону за один місяць до закінчення терміну його дії.

15 жовтня 2013 року ОСОБА_6 уклала договір оренди спірної земельної ділянки з ФГ «Босько А.Б.».

22 серпня 2014 року між ФГ «Босько А.Б.» та ОСОБА_6 укладено додаткову угоду до договору оренди від 15 жовтня 2013 року, відповідно до умов якої пункт 5.3 викладено в такій редакції: «передача в заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки допускається».

Право оренди ФГ «Босько А.Б.» зареєстровано у Реєстрі прав власності на нерухоме майно 25 листопада 2013 року.

Відмовляючи в задоволенні позову ПП «Агрофірма «Панчеве», суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд касаційної інстанції, виходив з того, що чинним законодавством закріплено принцип непорушності права приватної власності, тобто права власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, а тому вимоги про визнання договору оренди земельної ділянки є безпідставними.

Разом з цим в інших справах з подібних правовідносин, на які як на приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права та невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права посилається у своїй заяві ПП «Агрофірма «Панчеве», суд, на відміну від справи, яка переглядається, зазначив, що на підставі статті 33 Закону України «Про оренду землі» позивач має переважне право на поновлення договору оренди землі на новий строк, яке порушене у зв'язку з укладенням орендодавцем з іншим орендарем договору оренди, який визнається недійсним на підставі статей 203, 215 ЦК України.

Викладене свідчить про те, що існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.