П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 жовтня 2016 року м. Київ
Судові палати у цивільних та адміністративних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Охрімчук Л.І., суддів:Гриціва М.І., Лященко Н.П., Гуменюка В.І., Кривенди О.В.,Прокопенка О.Б., Романюка Я.М.,Самсіна І.Л., Сімоненко В.М., розглянувши на спільному судовому засіданні справу за позовом Служби безпеки України до ОСОБА_10, третя особа - Національна академія Служби безпеки України, про відшкодування витрат, пов'язаних з навчанням та утриманням у вищому навчальному закладі, за заявою ОСОБА_10 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 травня 2016 року, ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 січня 2016 року та рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 30 листопада 2015 року,
в с т а н о в и л и :
У червні 2015 року Служба безпеки України (далі - СБУ) звернулась до суду з позовом до ОСОБА_10 про відшкодування витрат, пов'язаних з навчанням та утриманням у вищому навчальному закладі.
СБУ зазначала, що відповідно до правил прийому на навчання на перший курс факультету підготовки оперативних співробітників Національної академії Служби безпеки України (далі - Академія СБУ) у 2004 році та рішення приймальної комісії від 12 липня 2004 року на підставі успішно складених випробувань та наказу в. о. ректора Академії СБУ від 12 липня 2004 року ОСОБА_10 був зарахований на перший курс факультету № 1 Академії СБУ та поставлений на продовольче, грошове та речове забезпечення в Академії СБУ з 12 липня 2004 року.
29 грудня 2005 року між ОСОБА_10 та Академією СБУ укладено контракт про проходження військової служби (навчання) курсантами (слухачами) Академії СБУ терміном дії на три роки та сім місяців - до 31 липня 2009 року.
Відповідач згідно з Положенням про проходження військової служби (навчання) за контрактом курсантами (слухачами) вищих військових навчальних закладів Служби безпеки України, затвердженим Указом Президента України від 7 листопада 2001 року № 1053/2001, протягом п'яти років проходив військову службу (навчання) в Академії СБУ, перебуваючи на повному державному забезпеченні.
Після закінчення навчання ОСОБА_10 згідно з наказом ректора Академії СБУ від 19 червня 2009 року був відкомандирований для подальшого проходження військової служби у розпорядження начальника Управління СБУ у Дніпропетровській області, а також знятий з грошового, продовольчого та речового забезпечення та виключений зі списків особового складу Академії СБУ з 19 червня 2009 року.
19 червня 2009 року між СБУ та відповідачем укладено контракт про проходження військової служби у СБУ на п'ять років з 19 червня 2009 року до 19 червня 2014 року.
Наказом Голови СБУ від 30 жовтня 2012 року на підставі підпункту «б» пункту 61 та підпункту «и» пункту 62 (у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженого Указом Президента України від 27 грудня 2007 року № 1262/2007 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2015_08_05/pravo1/U1262_07.html?pravo=1> (далі - Положення № 1262/2007 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2015_08_05/pravo1/U1262_07.html?pravo=1>), відповідач був звільнений з військової служби у запас Збройних Сил України. Згідно з наказом начальника Управління СБУ у Дніпропетровській області від 9 листопада 2012 року відповідача виключено зі списків особового складу з 8 листопада 2012 року. На підставі зробленого Академією СБУ розрахунку фактичних витрат, пов'язаних з утриманням відповідача в Академії СБУ з дня його зарахування до дня виключення зі списків особового складу, загальна сума витрат складає 37 тис. 48 грн 91 коп.
Посилаючись на ці обставини, позивач просив у порядку цивільного судочинства задовольнити позовні вимоги про відшкодування витрат, пов'язаних з навчанням та утриманням у вищому навчальному закладі.
Самарський районний суд м. Дніпропетровська рішенням від 30 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 січня 2016 року та ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 травня 2016 року, позовні вимоги СБУ задовольнив: стягнув з ОСОБА_10 на користь СБУ в рахунок відшкодування витрат, пов'язаних з навчанням і утриманням в Академії СБУ 37 тис. 48 грн 91 коп.
У заяві про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 травня 2016 року, ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 січня 2016 року та рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 30 листопада 2015 року ОСОБА_10 просить скасувати зазначені судові рішення та закрити провадження у цивільній справі з передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстав неоднакового застосування судами касаційної інстанції пункту 9 Положення № 1262/2007, статті 257 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, та частини першої статті 3, пункту 4 частини другої статті 17, частини другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) - при оскарженні судового рішення, яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ.
На обґрунтування заяви ОСОБА_10 надав копії: ухвал колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 вересня, 2 жовтня 2013 року, 5 лютого 2014 року, 21 січня 2015 року, 20 січня 2016 року; ухвали Верховного Суду України від 18 травня 2011 року; ухвал Вищого адміністративного суду України від 28 травня 2014 року, 6 листопада та 31 жовтня 2013 року, 21 серпня 2012 року.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві ОСОБА_10 доводи, судові палати у цивільних та адміністративних справах Верховного Суду України дійшли висновку про те, що заява не підлягає задоволенню з огляду на таке.
За положеннями пунктів 1, 2 частини першої статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, та неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ.
Згідно із частиною першою статті 3605 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, або норми права у рішенні, про перегляд якого подана заява, були застосовані правильно.
У справі, яка переглядається, суди встановили, що 12 липня 2004 року відповідно до витягу з наказу в. о. ректора Академії СБУ ОСОБА_10 зарахований на перший курс факультету № 1 Академії СБУ та поставлений на продовольче, грошове та речове забезпечення в Академії СБУ з 12 липня 2004 року.
29 грудня 2005 року між СБУ та ОСОБА_10 укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у СБУ строком на п'ять років після закінчення навчання.
19 червня 2009 року між СБУ та відповідачем укладено контракт про проходження військової служби, за умовами якого ОСОБА_10 почав проходити військову службу в СБУ як особа офіцерського складу. Контракт було укладено на п'ять років з 19 червня 2009 року до 19 червня 2014 року.
Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 цього контракту ОСОБА_10 зобов'язався після закінчення навчання в Академії СБУ продовжувати не менше п'яти років військову службу згідно з розподілом та подальшими призначеннями на посадах осіб офіцерського складу у визначеному керівництвом СБУ органі чи підрозділі. У разі дострокового розірвання цього контракту у зв'язку з небажанням продовжувати службу або порушенням дисципліни провести відшкодування фактичних витрат, пов'язаних зі своїм утриманням в Академії СБУ згідно з чинним законодавством України.
Відповідно до наказу голови СБУ від 30 жовтня 2012 року ОСОБА_10 звільнено з військової служби у запас за підпунктом «б» пункту 61 та підпунктом «и» пункту 62 Положення № 1262/2007 у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем.
9 листопада 2012 року наказом начальника Управління СБУ в Дніпропетровській області старшого лейтенанта ОСОБА_10 виключено зі списків особового складу з 8 листопада 2012 року.
Згідно із частиною десятою статті 25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_909513/ed_2016_02_18/pravo1/T223200.html?pravo=1> особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років після закінчення вищого військового навчального закладу відповідно до пунктів «е», «є», «ж», «і», «и» частини шостої статті 26 цього Закону <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_909532/ed_2016_02_18/pravo1/T223200.html?pravo=1>, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.
Ухвалюючи рішення про стягнення з ОСОБА_10 на користь СБУ грошових коштів на відшкодування витрат, пов'язаних з навчанням і утриманням в Академії СБУ, суд першої інстанції, з висновками якого погодились суди апеляційної та касаційної інстанцій, вважав, що оскільки відповідач був виключений зі списків особового складу Академії СБУ з 8 листопада 2012 року згідно з наказом начальника Управління СБУ в Дніпропетровській області від 9 листопада 2012 року, то між сторонами припинені публічні правовідносини, отже, справа підлягає вирішенню за правилами цивільного судочинства. Крім того, відповідно до частини першої статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, тому позивач звернувся до суду за захистом свого цивільного права в межах позовної давності.
Сервіси для юристів