П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 вересня 2017 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Прокопенка О.Б.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Кривенди О.В., при секретарі судового засідання Ключник А.Ю.,
за участю представника державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ) - Павловича Д.М., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Рекламне агентство «Люкс реклама» (далі - Товариство) до державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (правонаступником якої є ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
в с т а н о в и л а:
У липні 2014 року Товариство звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ від 25 квітня 2014 року № 0004082201 та № 0004092201 про визначення грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств і податку на додану вартість (далі - ПДВ) у сумах 2 078 720 грн та 2 188 125 грн відповідно.
Суди встановили, що відповідач провів документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання законодавства за період з 3 січня 2012 року по 28 березня 2014 року, за результатами якої було складено акт від 4 квітня 2014 року № 252/1-22-01-38039165 (далі - Акт).
В Акті з урахуванням листа ДПІ від 22 квітня 2014 року № 5119/10/22-01 щодо розгляду заперечень на нього вказано на порушення Товариством підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.1 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.3, 198.6 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_4052/ed_2016_01_07/pravo1/T102755.html?pravo=1> статті 198 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_4030/ed_2016_01_07/pravo1/T102755.html?pravo=1>, пункту 201. <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_13207/ed_2016_01_07/pravo1/T102755.html?pravo=1>4 статті 201 Податкового кодексу України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_4122/ed_2016_01_07/pravo1/T102755.html?pravo=1> (далі - ПК <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2016_01_07/pravo1/T102755.html?pravo=1>) внаслідок віднесення до податкового кредиту та витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, сум ПДВ та витрат за договорами із придбання у ТОВ «Старксервіс» послуг з маркетингових досліджень.
Твердження ДПІ про порушення Товариством згаданих вище положень ПК обґрунтовано відсутністю об'єктів оподаткування за вказаними операціями із ТОВ «Старксервіс», оскільки останнє згідно з вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 24 вересня 2013 року є фіктивним суб'єктом підприємництва, створеним для прикриття незаконної діяльності. Так, зазначеним вироком визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених частиною п'ятою статті 27, частинами першою, другою статті 205 Кримінального кодексу України, громадянина ОСОБА_6, який у липні 2012 року, виступивши як пособник, за згодою та безпосередньою участю ОСОБА_7 сприяв вчиненню фіктивного підприємництва - створення ТОВ «Старксервіс» з метою прикриття незаконної діяльності.
На підставі наведених в Акті висновків відповідач прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
Взаємовідносини між Товариством та його контрагентом здійснювались згідно з укладеними між ними з вересня 2012 року по липень 2013 року договорами про надання маркетингових послуг, які від імені ТОВ «Старксервіс» підписав його директор ОСОБА_8
Згідно зі згаданими угодами Товариство здійснило придбання послуг з маркетингових досліджень на суму 10 503 000 грн (ПДВ - 1 750 500 грн).
На підтвердження виконання умов договорів, а також сплати позивачем ПДВ у складі ціни за надані контрагентом послуги надано копії: договорів, податкових накладних, актів виконаних робіт та звітів по проведених маркетингових дослідженнях на підставі вищенаведених договорів.
Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 23 вересня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2015 року, позов задовольнив.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 16 серпня 2016 року зазначені судові рішення залишив без змін.
Не погодившись із такою ухвалою суду касаційної інстанції, ДПІ подала заяву про її перегляд Верховним Судом України з підстави, установленої пунктом 5 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у якій просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове - про відмову в задоволенні позову.
На обґрунтування заяви додано постанову Верховного Суду України від 1 грудня 2015 року (№ 21-3788а15), у якій цей суд вказав на те, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю і господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку. А тому платник податку не мав права формувати податковий кредит на підставі накладних, виписаних на його адресу контрагентом - ТОВ «Старксервіс», яке згідно з вироком суду створене з метою прикриття незаконної діяльності, що полягала в незаконному формуванні податкового кредиту з ПДВ для підприємств шляхом документального оформлення безтоварних операцій.
Заслухавши представника ДПІ, перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява ДПІ підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК. Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХIV).
Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: відомості про господарську операцію і підтвердження її реального (фактичного) здійснення.
Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
Сервіси для юристів