П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 липня 2016 рокум. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючогоПанталієнка П.В.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О.,
при секретарі судового засідання Ключник А.Ю.,
за участю представників:
товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «АТ «Каргілл» - Мініна О.А., Свердліченка Я.А.;
Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - МГУ ДФС) - Морозова П.В., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ТОВ «АТ «Каргілл» до МГУ ДФС, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві (далі - ГУ ДКС) про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів,
в с т а н о в и л а:
У лютому 2015 року ТОВ «АТ «Каргілл» звернулося до суду з позовом, у якому з урахуванням збільшення позовних вимог просило:
- визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо неповернення позивачу бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - ПДВ) за лютий 2014 року у розмірі 67 508 562 грн;
- стягнути з Державного бюджету України на користь позивача заборгованість з бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2014 року у розмірі 67 508 562 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачі протиправно не повернули позивачу бюджетне відшкодування ПДВ за лютий 2014 року у розмірі 67 508 562 грн.
Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 7 квітня 2015 року позовні вимоги задовольнив.
Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 26 травня 2015 року рішення суду першої інстанції скасував, у позові відмовив.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 11 листопада 2015 року скасував рішення суду апеляційної інстанції, а постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 7 квітня 2015 року залишив у силі.
Ухвалюючи таке рішення, суд касаційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог з огляду на те, що під час розгляду справи було встановлено, що позивач має право на бюджетне відшкодування ПДВ, перерахування якого не здійснено останньому у зв'язку з порушенням податковим органом порядку та строків надання органам державної казначейської служби висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. При цьому суд дійшов висновку, що, оскільки право платника податку порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, належним способом захисту такого порушеного права має бути стягнення бюджетного відшкодування ПДВ на користь позивача.
11 лютого 2016 року МГУ ДФС звернулося до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 11 листопада 2015 року з підстави, передбаченої пунктом 5 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України. У заяві просить скасувати рішення суду касаційної інстанції, а постанову апеляційного суду залишити в силі.
На обґрунтування заяви додало копію постанови Верховного Суду України від
16 вересня 2015 року (справа № 21-881а15), яка, на думку заявника, підтверджує невідповідність ухвали суду касаційної інстанції від 11 листопада 2015 року викладеному у цій постанові висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.
У цій постанові міститься правовий висновок про те, що бюджетне відшкодування ПДВ здійснюється органом державної казначейської служби з дотриманням процедури та на умовах, встановлених статтею 200 Податкового кодексу України (далі - ПК) та Порядком взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2011 року № 39 (далі - Порядок взаємодії), на підставі податкової декларації та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації, у п'ятиденний термін з дня надходження від податкового органу висновку.
Цей Порядок не передбачає бюджетне відшкодування ПДВ у спосіб судового стягнення безпосередньо (водночас) зі здійсненням судового контролю над рішеннями податкових органів, ухвалених за результатами перевірки сум ПДВ, заявлених до відшкодування, або окремо від здійснення такого контролю.
При цьому колегія суддів зазначила, що відшкодування з Державного бюджету України ПДВ є виключними повноваженнями податкових органів та органів державної казначейської служби, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості.
Верховний Суд України також зазначив, що платник ПДВ неправильно визначив спосіб захисту порушених прав. У цьому випадку правильним способом захисту позивача є вимога про зобов'язання відповідача до виконання покладених на нього Законом і підзаконними актами обов'язків щодо надання органу державної казначейської служби висновку щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету.
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів виходить із такого.
У спорах цієї ж категорії, зокрема у постановах від 16 вересня та 17 листопада
2015 року, 31 травня 2016 року (справи №№ 21-881а15, 21-4371а15, 21-451а16 відповідно), колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України висловила правовий висновок, який полягає у тому, що бюджетне відшкодування ПДВ здійснюється органом державної казначейської служби з дотриманням процедури та на умовах, встановлених статтею 200 ПК та Порядком взаємодії, на підставі податкової декларації та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації, у п'ятиденний термін з дня надходження від податкового органу висновку.
Сервіси для юристів