ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 липня 2016 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Терлецького О.О., суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., при секретарі судового засідання Ключник А.Ю.,
за участю представників:
позивача - ОСОБА_10, ОСОБА_11,
відповідача - Белінської О.В., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_13 до Вищої ради юстиції (далі - ВРЮ) про визнання незаконним та скасування рішення,
в с т а н о в и л а:
ОСОБА_13 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати незаконним та скасувати рішення ВРЮ від 17 листопада 2015 року № 869/0/15-15 «Про внесення подання Президентові України про звільнення ОСОБА_13 з посади судді Оболонського районного суду міста Києва у зв'язку з порушенням присяги судді» (далі - Рішення).
Відповідач прийняв Рішення у зв'язку з допущенням слідчим суддею Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_13 грубих порушень законодавства під час розгляду кримінального провадження № 756/1183/14-к при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_14, що порочить звання судді, викликає сумнів у її об'єктивності, свідчать про несумісне виконання своїх службових обов'язків, принижує авторитет судової влади і є підставою для внесення подання про звільнення з посади за порушення присяги.
Позивач вважає, що відповідач всупереч вимогам законодавства не прийняла ухвалу про залишення без розгляду висновку Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції (далі - ТСК) від 9 червня 2015 року № 44/02-15 (далі - Висновок), яким вирішила визнати в діях судді Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_13 порушення присяги, оскільки підставою для винесення Висновку стала заява заступника Генерального прокурора України, яка подана поза межами його повноважень та без достатніх підстав.
Відповідач не вирішив питання про застосування строків, в межах яких до судді можуть бути застосовані наслідки дисциплінарних справ, чим порушив її права на справедливий та неупереджений розгляд справи.
Відповідач не дотримав вимоги статей 86, 87 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2453-VІ) щодо здійснення дисциплінарного стягнення.
Крім того, вважає, що відповідач перевищив свої повноваження та всупереч вимогам чинного законодавства України здійснив оцінку доказів матеріалів справи та переглянув судове рішення, що належить виключно до компетенції судів вищих інстанцій, а не органів, які здійснюють дисциплінарне провадження.
Суд установив, що Указом Президента України від 16 квітня 2010 року № 544/2010 ОСОБА_13 призначена на посаду судді Оболонського районного суду міста Києва строком на п'ять років.
ТСК Висновком за наслідками розгляду заяви заступника Генеральної прокуратури України ОСОБА_15 про проведення спеціальної перевірки щодо судді Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_13 відповідно до Закону України від 8 квітня 2014 року № 1188-VII «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» (далі - Закон № 1188-VII) визнала в діях позивача порушення присяги судді.
За результатами розгляду цього висновку ВРЮ прийняла спірне Рішення.
Підставою для проведення перевірки у порядку Закону № 1188-VII було постановлення суддею 25 січня 2014 року ухвали у кримінальному провадженні № 756/1183/14-к про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_14, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 294 Кримінального кодексу України.
ВРЮ в оскаржуваному Рішенні зазначила про наявність розбіжностей у матеріалах досудового розслідування та процесуальні порушення під час затримання підозрюваної особи, на що не звернула увагу суддя ОСОБА_13, чим допустила порушення присяги.
Згадана ухвала суду була оскаржена в апеляційному порядку.
Апеляційний суд міста Києва ухвалою від 11 лютого 2014 року ухвалу слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва від 25 січня 2014 року залишив без змін.
Вищий адміністративний суд України постановою від 19 травня 2016 року позов задовольнив і визнав незаконним та скасував Рішення.
При цьому суд виходив із того, що суддя ОСОБА_13 під час розгляду клопотання про обрання щодо підозрюваного міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та прийняття за його результатом ухвали не порушувала присягу судді.
ВРЮ не довела, що суддя ОСОБА_13 порушила присягу судді під час розгляду клопотання.
При прийнятті Рішення ВРЮ не врахувала, що звільнення судді за порушення присяги є найсуворішою санкцією для судді, який вчинив діяння, не сумісне з посадою; не врахувала стаж роботи ОСОБА_13 на посаді судді, стан її здоров'я, позитивну характеристику, те, що до дисциплінарної відповідальності раніше не притягувалась, тобто як суддя не допускала свідомого та систематичного порушення законів України під час здійснення правосуддя, та можливість застосування до судді більш м'якого дисциплінарного стягнення, ніж звільнення.
Крім того, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що із заявою про проведення спеціальної перевірки судді звернулась особа, що не підтвердила свої повноваження щодо ініціювання такої перевірки та що її заява не відповідає вимогам звернення, яке може бути підставою для відкриття дисциплінарного провадження щодо судді.
У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України ВРЮ, посилаючись на порушення Вищим адміністративним судом України норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення цим судом незаконної судової постанови, просить скасувати постанову Вищого адміністративного суду України від 19 травня 2016 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України заслухала пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевірила наведені у заяві доводи і дійшла висновку про те, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.
Сервіси для юристів