П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2015 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Терлецького О.О.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Кривенка В.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., - розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Мегаполіс» (далі - Страхове товариство) до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг України (далі - Комісія) про скасування рішення,
в с т а н о в и л а:
У вересні 2014 року Страхове товариство звернулося до суду з позовом до Комісії, в якому просило скасувати розпорядження відповідача від 24 липня 2014 року № 2246 «Про тимчасове зупинення (обмеження) дії ліцензій на право здійснення діяльності з надання фінансових послуг товариству з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Мегаполіс» (далі - розпорядження № 2246).
На обґрунтування позовних вимог послалося на те, що відповідач безпідставно застосував до позивача неналежний захід впливу, а саме зупинення (обмеження) дії ліцензій на право здійснення діяльності з надання фінансових послуг.
Суди встановили, що 28 травня 2014 року Комісія склала акт № 117/13-8 ФП планової виїзної перевірки Страхового товариства, відповідно до висновку якого у ході перевірки виявлено ряд порушень позивачем норм чинного законодавства.
Відповідач листом від 30 травня 2014 року № 4534/13-8: повідомив позивача, що інспекційною групою Департаменту страхового регулювання та нагляду складено акт від 29 травня 2014 року № 683/13-15/13/8 та розпочато провадження у справі про порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг; зазначив про прохання повідомити Комісію про присутність керівника Страхового товариства при розгляді справи про правопорушення за день до такого розгляду; повідомив про дати, час та місце розгляду справи про правопорушення.
У подальшому листом від 26 червня 2014 року № 5327/13-8 Комісія повідомила Страхове товариство, що справу про правопорушення розглянуто, за результатами чого прийнято постанову від 20 червня 2014 року № 113/13-16/13/5 про накладення штрафної санкції (штрафу) на позивача за правопорушення, вчинені на ринку фінансових послуг, у розмірі 34 000 грн.
24 липня 2014 року відповідач прийняв розпорядження № 2245 «Про застосування заходу впливу до товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Мегаполіс».
Також 24 липня 2014 року Комісія прийняла розпорядження № 2246.
У ході перевірки Страхового товариства виявлено, що його страхові резерви сформовано з порушенням норм законодавства у сфері фінансових послуг, а саме страхові резерви позивача за період із 24 січня по 30 березня та з 1 по 10 квітня 2014 року представлені не у повному обсязі, що і є однією з підстав, передбачених пунктом 7.2 Ліцензійних умов провадження страхової діяльності, затверджених розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28 серпня 2003 року № 40, для тимчасового зупинення (обмеження) дії ліцензії.
Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 13 жовтня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2015 року, у задоволенні позову відмовив.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позову, виходив із того, що Комісія при винесенні розпорядження № 2246 діяла на підставі та в межах делегованих їй повноважень, а отже, підстав для його скасування немає.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 11 березня 2015 року, погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою позивача відмовив.
Не погоджуючись із рішенням суду касаційної інстанції, Страхове товариство з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) звернулось із заявою про його перегляд Верховним Судом України, у якій просить скасувати постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 13 жовтня 2014 року та ухвалити нове судове рішення, яким скасувати розпорядження № 2246.
На обґрунтування заяви додало копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 26 січня 2010 року, 4 жовтня 2011 року та 3 квітня 2014 року (№№ К-10481/08, К/9991/20555/11, К/9991/59900/11 відповідно), які, на думку Страхового товариства, підтверджують неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а саме статті 23 та пункту 2 статті 39 Закону України від 12 липня 2001 року № 2664-ІІІ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Виконуючи обов'язок щодо усунення неоднакового застосування норм матеріального права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 КАС судові рішення в адміністративних справах можуть бути переглянуті Верховним Судом України з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Проте аналіз рішення суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, та його рішень, копії яких надано для порівняння, не дає підстав вважати, що цей суд неоднаково застосував зазначені норми права.
У справі, що розглядається, предметом якої є розпорядження № 2246, позивач факт допущення порушень, виявлених у ході перевірки Страхового товариства, за одне з яких відповідач тимчасово зупинив (обмежив) дію ліцензій Страхового товариства шляхом прийняття розпорядження № 2246, не заперечував. Але при цьому наполягав, що Комісія безпідставно застосувала до позивача неналежний захід впливу.
У рішеннях Вищого адміністративного суду України, наданих заявником на підтвердження неоднакового правозастосування, предметами розгляду справ були протиправність приписів, розпорядження та рішення відповідачів, які були підписані директором Департаменту страхового нагляду Комісії одноособово, що і стало підставою для визнання протиправними та скасування у цих справах зазначених вище рішень.
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що обставини, встановлені у справі, що розглядається, не є подібними до обставин, встановлених у справах, копії рішень суду касаційної інстанції в яких додано до заяви.
Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.
Зазначене не дає можливості дійти висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
Враховуючи те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи Верховним Судом України, не підтвердилися, у задоволенні заяви Страхового товариства слід відмовити.
Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України
Сервіси для юристів