П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2015 року м. Київ
Судова палата у цивільних справах
Верховного Суду України у складі:
Головуючого Романюка Я.М.,Суддів:Гуменюка В.І.,Сеніна Ю.Л., Лященко Н.П.,Яреми А.Г., Охрімчук Л.І., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_7 до публічного акціонерного товариства «Краматорський завод важкого верстатобудування» про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати та відшкодування моральної шкоди за заявою публічного акціонерного товариства «Краматорський завод важкого верстатобудування» про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 червня 2015 року,
в с т а н о в и л а :
У вересні 2014 року ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Краматорський завод важкого верстатобудування» (далі - ПАТ «Краматорський завод важкого верстатобудування») про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що на підставі наказу № 472-к від 31 липня 2006 року він був прийнятий на роботу на підприємство відповідача слюсарем. 23 липня 2014 року на підставі наказу № 511-к від 23 липня 2014 року його було звільнено з підприємства на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України за скороченням штату працівників. В день звільнення з ним не був проведений розрахунок відповідно до статті 116 КЗпП України, тому просив суд на підставі статті 117 КЗпП України стягнути з відповідача належну йому при звільненні суму 8 871 грн. 92 коп., 3 000 грн. на відшкодування моральної шкоди та середній заробіток за весь час затримки по день пред'явлення позову в сумі 4 929 грн. 30 коп., а всього 16 801 грн. 22 коп.
Рішенням Краматорського міського суду від 6 жовтня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 12 лютого 2015 року, позов задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ «Краматорський завод важкого верстатобудування» на користь ОСОБА_7 середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати в сумі 8 221 грн. 58 коп. та 500 грн. на відшкодування моральної шкоди. В решті позову відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 червня 2015 року касаційну скаргу ПАТ «Краматорський завод важкого верстатобудування» відхилено, рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду залишено без змін.
У заяві ПАТ «Краматорський завод важкого верстатобудування» просить скасувати ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 червня 2015 року та ухвалити нове рішення у справі, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, а саме статей 116, 117 КЗпП України та статті 263 ЦК України, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява підлягає задоволенню.
На підставі ст. 360-4 ЦПК України Верховний Суд України скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, якщо установить, що воно є незаконним.
Судом встановлено, що ОСОБА_7 перебував у трудових відносинах з ПАТ «Краматорський завод тяжкого верстатобудування» з 1 серпня 2006 року та працював на посаді слюсаря механозбиральних робіт 4 розряду.
23 липня 2014 року ОСОБА_7 звільнено з підприємства за скороченням штату працівників за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, про що було видано наказ № 511-к від 23 липня 2014 року та внесено запис до трудової книжки під № 19.
На день звільнення позивача борг ПАТ «Краматорський завод тяжкого верстатобудування» по заробітній платі складав 7 826 грн. 02 коп., яку згідно платіжної відомості 8 вересня 2014 року відповідачем було перераховано позивачу. Судом встановлено, що на час звільнення позивача відповідач не провів з ним розрахунок.
Згідно довідки про середню заробітну плату за останні 2 місяці роботи у травні, червні 2014 року фактично відпрацьовано 17 днів, нарахована заробітна плата за відпрацьований час 3 038 грн. 43 коп. У зв'язку із затримкою розрахунку з позивачем за весь період затримки по день постановлення рішення суду сума компенсації становить 8 221 грн. 58 коп.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодились суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив із того, що відповідачем у порушення статті 116 КЗпП України позивачу не було проведено всіх виплат, які належить йому виплатити при звільненні, тому відповідно до статті 117 КЗпП України з відповідача має бути стягнутий середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день ухвалення рішення та відповідно до статті 237-2 КЗпП України відшкодована моральна шкода. Судом не було прийняті до уваги пояснення та докази відповідача про відсутність вини підприємства у невиплаті належних звільненому працівникові сум в день звільнення у зв'язку із існуванням форс-мажорних обставин, бо у період АТО підприємство продовжувало свою роботу, здійснювало господарську діяльність, працівники продовжували виходити на роботу, що підтверджується наданими відповідачем доказами. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. Висновок Донецької торгово-промислової палати про існування непереборної сили не відноситься до трудових правовідносин та не виключають відповідальності по грошовим зобов'язанням підприємства.
У наданій для порівняння ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 травня 2015 року суд виходив із висновку Донецької торгово-промислової палати від 6 серпня 2014 року з якого вбачається, що дійсно настали обставини непереборної сили (форс-мажорних обставин) з 14 травня 2014 року для ПАТ «Краматорський завод тяжкого верстатобудування» при здійсненні господарської діяльності на території м. Краматорська та Донецької області, що свідчить про загрозу винесення/накопичення податкового боргу та є підставою для відстрочки грошових зобов'язань/податкового боргу. Також висновком експерта Донецької ТПП від 21 липня 2014 року встановлено, що в цеха ПАТ «Краматорський завод тяжкого верстатобудування» влучило 16 артилерійських снарядів. Крім того судами встановлено, що з початку 2014 року на підприємстві почалось падіння виробництва та нарахування коштів на рахунки ПАТ «Краматорський завод тяжкого верстатобудування», а з січня по липень 2014 року було наростаюче звільнення робітників підприємства, а тому відповідачем доведено факт відсутності вини у затримці виплати ОСОБА_8 належних при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України.
Наведений приклад свідчить про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Усуваючи розбіжності у застосуванні судами зазначених вище норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить із такого.
Згідно із частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Відповідно до часини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Таким чином, за положеннями статті 117 КЗпП України обов'язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку проте, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини у невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.
Згідно статті 4 КЗпП України законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Сервіси для юристів